BooksUkraine.com » Сучасна проза » Скрипка «Спіріт Лейку», Клер Бержерон 📚 - Українською

Читати книгу - "Скрипка «Спіріт Лейку», Клер Бержерон"

50
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Скрипка «Спіріт Лейку»" автора Клер Бержерон. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 96
Перейти на сторінку:
озера, де вправлялася на скрипці у своїх аріях. Знаю, це не привід нападати, та нападником міг бути будь-хто.

— Ти впевнений, що з Оленою так вчинили?

— Мені шкода, друже, та наша старійшина, яка оглядала її, переконана.

— Якщо нападник Петро, то він явно хотів її смерті, залишивши непритомну посеред лісу. Бо чому б чоловік так чинив зі своєю дружиною?

В Александра від почуттів перехопило горло. Лють до нападника боролася в ньому з безмежною ніжністю, яка щоразу виникала, коли він думав про Олену.

Від випитого зілля, приготованого Соканон, і після жахливої ночі Олена прокинулася в індіанському селищі дещо спантеличеною. Хоча біль відступив, спогади про напад, жертвою якого вона стала, роїлися в її голові. Вона згадувала страх, запахи, дощ і удар грому, та найбільше — зґвалтування.

«О, Боже, ні!» — тужливо подумала вона, усвідомивши жахливу реальність.

А вголос поскаржилася.

— Чим я тепер стану?

— Заспокойтеся, — промовила Розен, підтримуючи її за плечі, щоб допомогти випростатися. — Наша старійшина, яка за сумісництвом іще й повитуха, ретельно вас оглянула й упевнена, що у вас не залишиться фізичних наслідків після того, що з вами трапилося.

Олена в безнадії поклала руку на живіт.

— Це жахливо! — мовила. — Наслідки простягаються набагато далі, ніж ви думаєте.

Вона опустилася на плетений килим, що був їй за постіль.

— Було б добре зрозуміти, що вона хоче сказати, — прошепотіла Розен, схиляючись до вуха Соканон.

Позавчора на березі озера Духу

Сидячи на камені, Олена поклала скрипку у футляр поряд із собою, її вологі очі блищали в останніх променях передзахідного сонця, що пробивалися крізь буремне небо. Вона мала вже повертатися, щоб сховатися від зливи, яка починалася, та, загубившись у власних думках, не звертала уваги на збурення природи довкола. Вона потрапила в пастку свого фіктивного шлюбу. Як вона може знову отримати свободу? Настоятель Жозеф, брат Александра, видавався їй відкритим, та чи зрозуміє він, чому вона скористалася таїнством шлюбу для досягнення своєї мети. Чи будуть її вісімнадцятирічна невинність і любов до брата достатнім поясненням у його очах?

Її думки перервало відчуття, що позаду неї хтось є. Обернувшись, вона побачила Петра, який стояв на стежці.

— На що ти сподіваєшся? — прогарчав він. — Що Дух озера перенесе тебе до твого гожого Александра?

Не звертаючи уваги на його закиди, вона підвелася й пішла в напрямку до нього.

— Рада бачити тебе, — сказала вона привітно.

— Справді? — здивувався Петро, піднявши брову.

— Так, я хотіла поговорити з тобою наодинці. Домовленість, яку ми уклали, була помилкою. Вона нас обох робить нещасними. Нам потрібно спробувати її виправити. Ще до закінчення війни.

— У мадам тепер є хтось, на кого вона може розраховувати! — кинув він зарозуміло. — Тож вона вже може гребувати Тефаняками.

Блискавка розколола небо, і полив дощ. Олена поспіхом сховала футляр зі скрипкою під вовняною хусткою.

— Я могла б попросити сестер із жіночого монастиря в Амосі взяти мене помічницею вчителя, а Віталій продовжив би навчання. Мені здається, що такі труднощі легше залагодити в невеликій громаді, де всі один одного знають, ніж у такому великому місті, як Монреаль.

— Моя сім’я погодилася на цей симулякр, щоб ти поїхала з нами й була нам за перекладачку.

Олена здогадалася про недобрі наміри Петра.

— Щодо твоїх, то вони пішли на це здебільшого заради того, щоб витягнути тебе із в’язниці й уберегти від примусових робіт. Проти тебе висунули звинувачення в збройному нападі на офіцера, чи забув?

Дощ усе посилювався. Олена хотіла піти в бік села, але Петро схопив її за руку.

— Тут, у Спіріт Лейку, ти — моя дружина! І я чекаю, щоб ти поводилася як дружина.

— Ти знаєш не гірше від мене, що ми розігруємо комедію. І я вважаю, що вона вже затягнулася.

— В очах в’язнів і військових ти — моя дружина. А через те, що ти не можеш приховувати свою симпатію до того жердини Лявальєра, мене вже кличуть скрипальським бовдуром.

Здивована, Олена не стримала усмішку.

— Смішно, — сказала вона.

Петро зробив кілька кроків і загородив дорогу. Взяв її за плечі й сильно струснув.

— Тобі весело? — крикнув він їй в обличчя. — Я зроблю так, щоб ти втратила свою пихатість, моя принцесо! Петро Тефаняк не любить, коли з нього глузують, особливо через якусь скрипальку, яка вважає, що може закохатися в іншого, коли є моєю дружиною.

Раптово злякавшись, Олена спробувала вирватися. Вона з усіх сил штовхнула Петра. Заскочений зненацька, він відступив на крок, зачепився ногою за корінь на стежці й упав горілиць. Скориставшись цим, вона щодуху побігла. Знавіснілий, Петро скочив на ноги й за кілька кроків наздогнав її. Дощ уже лив як із відра, а блискавки розривали небо, за ними вдаряли потужні удари грому. У білуватому світлі блискавки Олена побачила перекошене від гніву обличчя Петра. Її охопила паніка.

— Відпусти! — закричала вона.

Та її голос загубився в безперервному гуркотінні. Петро легко підхопив її й потягнув під дерева. Він грубо кинув її на землю, від чого вона випустила з рук скрипку.

— Думаєш, ти мені не справжня дружина, еге ж? Я покажу тобі, що таке справжній чоловік, — сказав Петро, ставши на коліна біля неї.

Олена намагалася вирватися, та той уже розірвав на ній корсаж і заголив живіт. По небу над нею звивалася блискавиця, і як вибух ненависті прорізав погляд Петра. Вона намагалася вирватися, але, схопивши за зап’ястки, Петро притиснув її до просяклої водою землі й навалився всією своєю вагою на її тендітне тіло, настирно шукаючи її губи. Вона відвернулася, а він спустився по шиї до її затверділих від жаху грудей і боляче вкусив.

То був жах. Олена б усе віддала, щоб утекти, опинитися далеко, під сонцем. Дощ стікав їй по обличчю, змішуючись зі сльозами. Коли Петро підвівся й грубо розсунув їй ноги, вона зробила останню спробу вирватися. На колінах між її ніг він розірвав панталони, його погляду став доступний легкий пушок її статевого органу, який вона намагалася прикрити звільненою рукою.

— Прошу тебе, Петре, не роби цього, — благала вона.

Відповіддю був бридкий сміх її ґвалтівника. Під зляканим поглядом своєї жертви Петро повільно спустив штани, у яскравому світлі блискавки показався його напружений як штик член.

З Олени вирвався довгий крик безнадії.

— Не роби цього, — закричала вона ще раз.

Щоб змусити замовкнути, чоловік розлючено вдарив її по голові й упав на неї. Напівоглушена, дівчина задихалася, нудотний запах

1 ... 50 51 52 ... 96
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скрипка «Спіріт Лейку», Клер Бержерон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скрипка «Спіріт Лейку», Клер Бержерон"