Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

Трохи раніше

Вітер з силою вдарився у вікно, а Оріса де Оргі ледве від цього не закричала. Вона здригнулася, озирнулася до вікна і охопила себе руками.

Вона не помітила, як надворі посвітлішало. Не пам’ятала дівчина і того, як увечері дісталася своєї кімнати. Не пам’ятала, як здирала шкіру на долонях, підіймаючи та штовхаючи важкі меблі. Нічого не пам’ятала вона, окрім кашлю незнайомої людини. Цей кашель досі лунав у її вухах. Оріса досі чула передсмертні хрипи чоловіка за стіною.

Щось знову грюкнуло, змусивши леді де Оргі підстрибнути на місці і з силою стиснути в долоні важкий свічник. Оріса не пам’ятала, коли схопилася за нього. Та її пальці вже оніміли і майже не слухалися.

— Орісо?

Голос, який почувся з боку забарикадованих меблями дверей, здався Орісі маренням. Чимось нереальним. Чимось неправильним.

— Орісо, ти там? — голос повторився. А за ним і звук, який її налякав. Це двері до її кімнати спробували прочинити.

— Еліссо? — хрипко прошепотіла де Оргі. — Це ти?

— Орісо?! — паніка просочилася і голос гості. — Ти там? Відчини двері?

Леді де Оргі повільно ковзнула поглядом по тумбі, яка лежала перед дверима на боці. По стільцю, який гордливо стояв поверх. І по квітчастій ширмі, яка причавила все, що було під нею, до одвірка. А потім вона розсміялася. Хрипко, глибоко, нервово.

— Орісо?..

— А я не можу відчинити тобі двері, — зі сміхом, який вже починав нагадувати істерику, відповіла дівчина. — Двері завалило.

— Що це означає? Я зараз покличу варту…

— Ні! — Оріса схопилася на ноги. Її повело у бік. Леді де Оргі майже впала. Майже. Впав свічник, який вона випустила з руки, щоб ухопитися за бік ліжка. Ліжка, яке стояло не на своєму місці. Оріса намагалася і його присунути до дверей, та тендітній леді де Оргі просто не вистачило на це сил. — Не клич нікого! Ти сама?

— Сама, — не надто впевнено озвалася леді Тейруа. — А чому я маю бути не сама?

Це питання ще більше не сподобалося Орісі, яка підійшла до дверей.

— Еліссо, заприсягнися, що ти там сама. І тоді я тебе впущу. Заприсягнися!

Кілька миттєвостей було тихо. Настільки тихо, наче нікого і не було за дверима. А потім почулася відповідь Елісси.

— Ти мене лякаєш. Я одна. Впусти мене.

Оріса зітхнула і схопилася за край ширми. Потягла ту на себе і скинула на підлогу. 

Леді де Оргі знадобився час, щоб розібрати барикаду та прочинити двері. Обережно прочинити, повільно. Так, щоб через невелику щілину упевнитися у тому, що Елісса до неї завітала сама.

— Проходь.

Це все, що промовила Оріса, пропустивши подругу у середину. Подругу, яка ледве протиснулася у простір муж дверима та одвірком і зараз здивовано роздивлялась кімнату, по якій наче смерч пройшовся. 

— Що тут трапилося? — тільки і змогла прошепотіти гостя і провела долонею по пухнастому каштановому волоссю. — На тебе напали? Орісо… кажи.

Леді де Оргі вагалася кілька ударів серця. Не знала, чи варто казати правду. А потім зустрілася поглядом з самою чистою та світлою людиною, яку тільки знала за все своє життя. І зрозуміла, що не зможе збрехати. Не зможе розповісти цій дівчині вигадану на ходу казку.

— Добре. Тільки пообіцяй, що про це більше ніхто не дізнається. Добре?

Елісса кивнула, навіть не замислившись. Пошукала очима місце, де можна було б присісти. І не знайшовши нічого, залишилася стояти.

Оріса розповіла їй все. Починаючи з питання Лейли про зниклу королеву, і закінчуючи тим, що вона чула в коридорі, притискаючись до холодної стіни спиною. Вона розповіла подрузі геть усе, очікуючи, коли ж Елісса Тейруа почне панікувати.

Та вона здивувала Орісу. 

— Треба розповісти королеві.

Це були перші слова, які зірвалися з блідих тремтячих губ. Та всупереч стану, Елісса говорила спокійно.

— Вона повинна дізнатися.

— Ні! — Оріса стала між подругою та дверима, розкинувши руки. — Ти обіцяла, що ніхто не дізнається. Ти розумієш, свідком чого я стала? Еліссо! Якщо вбивця дізнається, що я чула його голос… їхню розмову… мені наступній переріжуть горлянку.

— Не переріжуть, — Елісса похитала головою і крокнула до Оріси. — Послухай, хто тебе зможе захистити краще ніж королева та король? Та і та людина… треба, щоб її знайшли. Той чоловік загинув, Орісо. Про це мають дізнатися як можна швидше. Розумієш про що я кажу? Може то знову Вісники напали? Король з королевою мають про це знати. Це важливо.

— А моє життя не важливо? — Оріса скинула підборіддя. В блакитних очах промайнула злість. — Якщо вбивця чи замовник вбивці дізнається про те, що був свідок…

— Орісо, ти мусиш про це розповісти, — твердо повторила молодша дочка віконта. — Айла тебе вислухає. І разом з королевою ми вже спробуємо захистити тебе. Стінам і стільцю біля дверей не до снаги тебе буде захистити. А от королеві до снаги.

Леді де Оргі знадобився якийсь час, щоб видихнути та погодитися з подругою. І крокнути за двері. Крокнути у коридори палацу, які більше не здавалися безпечними.