Читати книгу - "Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Для кожного початку є кінець путі,
А інколи кінець – це лиш новий початок.
Почати, чи продовжити, ти маєш сам знайти
І захотіти сам почати все спочатку.
Ми з Діном обмінялися поглядами та знову повернули свою увагу до провидиці. Чи буде вона ще щось говорити або хоча б пояснить свої слова? Але Олівія так само бездумно дивилася в одну точку.
Коли погляд дівчини став більш осмисленим, Кордевідіон пробурчав:
– Олівія, я колись тебе приб'ю за подібні пророцтва. Що ти тут наплела? Який в цьому сенс?
Віщунка знизала плечима. Потім вона підвелася, забрала руки від кулі й сказала:
– Можете подивитися.
Я швидко підскочила зі свого місця і кинулася до столика ворожки. Невже вона вирішила, що можна показати того, кого я так прагну побачити?
У кришталевій кулі, розміром з футбольний м'яч, як на маленькому екрані, чітко виднілося напівтемне приміщення з кам'яними стінами. Біля однієї зі стін стояло двоярусне ліжко. Скільки ще їх у цій кімнаті – не видно, але мене це не турбує. Адже на нижньому ярусі ліжка безтурботно спить чоловік. Саме той, заради якого ми подолали такий далекий шлях до провидиці.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння», після закриття браузера.
