BooksUkraine.com » Сучасна проза » Діти з Долини Райдуг 📚 - Українською

Читати книгу - "Діти з Долини Райдуг"

136
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Діти з Долини Райдуг" автора Люсі Мод Монтгомері. Жанр книги: Сучасна проза. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 67
Перейти на сторінку:
спала, наче янголя, і прокинулася зранку без найменших ознак застуди. Опісля давньої розмови з батьком, яку нагадала їй Уна, вона не могла прикинутися хворою, та все ж несхитно затялася не надівати до церкви мерзенних смугастих панчіх.

Розділ 25

Новий скандал і нове «пояснення»

Назавтра Фейт ранесенько подалася до недільної школи й сіла на задній лаві в самому кутку, доки ніхто не прийшов. Отож страхітлива правда випливла назовні аж тоді, коли Фейт підвелася з лави побіля дверей і перейшла до церкви, на місце, що займала сім’я панотця. Церква була вже напівзаповнена й парафіяни, що сиділи ближче до проходу, усі як один уздріли доньку панотця в черевиках, але без панчіх!

Нова коричнева сукня Фейт, яку тітка Марта пошила за стародавньою викрійкою, була достатньо довга, та все ж не сягала дівчинці стіп. Односельці виразно бачили добрячі два дюйми голих білих ніг.

Фейт і Карл сиділи на пасторській лаві самі. Джеррі чкурнув на галерею, де сів разом із приятелем, а Уну покликали до себе Нен і Ді Блайт. Юні Мередіти часто розбрідалися так по всій церкві, викликаючи обурення пастви. Особливо несхвально парафіяни ставилися до галереї, де збиралися непутні підлітки, перешіптуючись та, імовірно, жуючи впродовж служби тютюн. Звісно, то було негодяще місце для пасторського сина. Проте Джеррі не любив сідати на лаві Мередітів у першім ряду, де за ними пильно стежили очі старости Клоу та його домашніх, тож і тікав звідти щоразу, коли міг.

Увагу Карла поглинув павук, що снував на вікні павутину, тож хлопець не завважив сестриних ніг. Опісля служби Фейт верталася додому з батьком, який теж нічого не помітив. Доки прийшли Джеррі й Уна, дівчинка встигла нап’ясти осоружні смугасті панчохи, тож ніхто з мешканців пасторського дому до певного часу гадки не мав про те, що вона втнула. Утім, решта односельців знали всі деталі ще до вечора. Ті нечисленні, хто не бачив, невдовзі почули. Дорогою додому із церкви парафіяни обговорювали єдину тему. Пані Девіс заявила, що цього слід було чекати, і що наступного разу хтось із пасторських дітлахів напевне з’явиться в церкві зовсім без одягу. Голова Спільноти милосердя постановила винести це питання до розгляду на наступних зборах і запропонувати всім її членам вирушити до пана Мередіта з нотою протесту. Панна Корнелія сказала, що вмивав руки. Однаково після цього марно перейматися долею пасторських дітлахів. Навіть пані Блайт була неприємно вражена, хоч і пояснила собі цю прикрість лише забудькуватістю Фейт. Оскільки то була неділя, Сьюзен не могла негайно почати в’язати дівчинці панчохи, але стала до праці ще до схід сонця в понеділок.

— Кажіть собі, що хочете, пані Блайт, дорогенька, а я переконана, що то все сталося з вини старої Марти, — проказала вона. — Мабуть, у сердешної дитини зовсім не виявилося годящих панчіх, а ті, що є, були всі діряві, як то зазвичай і стається. І я так собі думаю, пані Блайт, дорогенька, що ліпше би Спільнота милосердя зв’язала їм панчіх, аніж сваритися через новий килим на церковнім помості. Я не належу до спільноти, та обов’язково зв’яжу Фейт дві пари панчіх із доброї чорної вовни, так швидко, як лиш подужають мої пальці, можете бути певні. Я ніколи не забуду, пані Блайт, дорогенька, що я відчула, побачивши, як те горопашне дитя чимчикує церквою голоніж. Не знала, куди й очі діти.

— А в церкві, як на біду, учора було повно методистів, — простогнала панна Корнелія, котра прийшла в Глен до крамниці й зазирнула в Інглсайд — обговорити свіжі новини. — Не знаю, як то в них виходить, але щоразу, коли ці діти щось утнуть, у церкві поміж методистів не проштовхнутися. Я думала, у жінки диякона Гезерда очі вискочать з орбіт. Вона вийшла із церкви й заявила: «Ця витівка вже за межею пристойності. Шкода мені пресвітеріан». Ми ж просто мусили це проковтнути. Ніхто не спромігся бодай щось їй відповісти.

— Я могла б їй відповісти, пані Блайт, дорогенька, якби була там і чула це, — буркнула Сьюзен. — Я сказала би, що, по-перше, чисті голі ноги — то не гірше, ніж діряві панчохи. А по-друге — що пресвітеріанам не потрібне вдаване співчуття методистів, бо ми, на відміну від них, маємо панотця, який уміє проповідувати. О, я втерла б їй носа, пані Блайт, дорогенька, можете бути певні.

— Аби ж пан Мередіт не молився так вправно, а краще дбав про власну сім’ю, — озвалася панна Корнелія. — Міг би хоч глянути на дітей, коли ті рушали до церкви — чи вбрані вони як слід. Я вже втомилася шукати виправдань для нього, повірте мені.

Тим часом Фейт тяжко карталася в Долині Райдуг. Там була Мері Ванс у своєму одвічному прагненні настановляти й повчати. Вона сказала, що Фейт зганьбила себе й свого батька, відтак вона, Мері Ванс, мусить порвати з нею. Мовляв, усі тільки й говорять, і всі кажуть одне й те саме.

— Я більше не можу дружити з тобою, — підсумувала вона.

— А ми будемо! — вигукнула Нен Блайт. Потай Нен і собі вважала вчинок Фейт геть жахливим, проте не могла дозволити Мері Ванс такого зверхнього ставлення. — А ви, панно Ванс, коли не хочете дружити з нею, можете більше не з’являтися в Долині Райдуг.

Нен і Ді обійняли Фейт за плечі й виклично глянули на Мері, яка зненацька зіщулилася, сіла на пеньок і розплакалася.

— Я не тому так кажу, що не хочу, — скиглила вона, — та якщо я дружитиму з нею далі, ввесь Глен казатиме, що то я намовляю її на капості. Дехто вже так і каже, я чула. А я не можу, щоб мене так обмовляли — тепер, коли я живу в поряднім домі й намагаюся бути в усьому, як справжня дама. І я в найгірші свої часи ніколи не з’являлася до церкви без панчіх. Мені таке й на думку не спало би. Але та злюча Кітті Девіс каже, що Фейт змінилася, відколи я пожила в їхнім домі, і що Корнелія Еліот прокляне ще той день, коли надумала взяти мене. Бачте, це дуже кривдить мої почуття, але найбільше я хвилююся за пана Мередіта.

— За нього можеш не хвилюватися, — чмихнула Ді. — У тому немає потреби. Фейт, мила, не плач і розкажи нам усе, що сталося.

Заплакана Фейт розповіла все, як було. Нен і Ді поспівчували їй, і навіть Мері Ванс погодилася, що Фейт утрапила в халепу. Утім, Джеррі, для якого ця

1 ... 51 52 53 ... 67
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Діти з Долини Райдуг», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Діти з Долини Райдуг"