Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Потроху було забуто й те, що публікували в 1944 році. Історію відшліфували до сліпучого блиску. І нічого в ній не залишилося, крім подвигів. Правда, з сотень тисяч вибрали десяток, здавалося б, найдостовірніших.

А прелюдією епопеї стала героїчна оборона Брестської фортеці.

Про оборону Брестської фортеці написані тони книжок, знято більше десяти художніх та документальних фільмів, фортеці надано звання «Фортеця-герой», на її території споруджено грандіозний меморіальний комплекс. Замовник не скупився. Грошей, цементу і сталі відпустив досхочу. І архітектори постаралися: в небо встромили стометровий гранований багнет, розсадили по периметру циклопічні монументи героїв, на березі річки Мухавець стомлений залізобетонний солдат небувалих розмірів черпає каскою воду... Монумент називається «Спрага». Захисникам фортеці не вистачало не тільки снарядів і патронів, не тільки хліба і бинтів, а й води. За кожний ковток доводилося платити відром солдатської крові. Цей момент у фільмі «Безсмертний гарнізон» яскраво зображений: повертаються поранені бійці із завдання і в підземному шпиталі викладають на стіл штук десять солдатських фляжок з водою. Медсестра: та ви що! У мене сотні поранених! Цього не вистачить ні напоїти, ні промити рани. І тоді командир розвідників: чи знаєш ти, скільки наших людей полягло біля річки, щоб ці фляги наповнити?!

На подвигу захисників Брестської фортеці виховані цілі покоління радянських людей. Я теж у дитинстві дивився «Безсмертний гарнізон», я теж грав у війну, захищав форти і каземати від нападів ворогів. У міру дорослішання інтерес до оборони Брестської фортеці не слабшав, а підсилювався. Ясності не додавалося. Навпаки, вона спадала. Вона розчинялася. А нерозуміння густішало.

Почнемо от з чого. Що за титул такий «фортеця-герой»? Мати - героїня, і фортеця повинна бути героїнею. Як же інакше, якщо жіночий рід?

Гаразд, це причіпки не по суті. Звернемося до головного: чому Брестська фортеця була так швидко, так бездарно і так ганебно кинута? Чому гарнізон не зупинив противника, не затримав, не завдав шкоди? Чому все про оборону фортеці ясно тільки до того часу, поки невідомі деталі? Чому виникає зворотна пропорція: чим більше знаєш про цей героїчний епізод, тим менше розумієш те, що трапилося?

Комуністичні агітатори пояснили просто: фортеця застаріла, XIX століття, сил було мало, а у німців величезна перевага.

Засумнівався.

Фортеця дійсно була побудована в XIX столітті. Однак і попередній, і подальший досвід доводить: звичайнісінькі траншеї можуть бути непереборним кордоном. Вся Перша світова війна - приклад. До початку Другої світової війни багато що змінилося. Але якщо дивізія перебуває у траншеях, то танки їй не страшні, й авіацією піхоту в траншеях не злякаєш. І артилерією - теж. Приклад - Курська дуга. У Другій світовій війні німецька гаубична артилерія практично нічим не відрізнялася від артилерії Першої світової війни. За допомогою такої артилерії піхоту з траншей не вибити. А стрільба з гармат і поготів військам в окопах не страшна.

Якщо ж між нашими траншеями виявлялися які-небудь міцні споруди і будівлі: цегляні будинки з підвалами, каналізаційні тунелі, кам'яні паркани, залізничні насипи і т.д. - тоді піхоті зовсім легко оборону тримати. Будь-які міцні будівлі полегшують становище оборони і ускладнюють задачу наступальної сторони. Приклад: руїни Сталінграда. Або руїни Берліна. Звичайні житлові будинки, вокзали, заводські та тюремні корпуси, навіть майже повністю зруйновані, якщо їх захищають вміло й мужньо, стають нездоланною перешкодою для наступаючого противника. Берлін обороняли старі, інваліди і діти, але вони спалили стільки червонозоряних танків, скалічили і вбили стільки радянських солдатів і офіцерів, що Берлінську стратегічну наступальну операцію Червоної Армії можна сміливо вважати програною. Тепер давайте уявимо, що в Берліні або поруч з ним, крім будинків, палаців, вокзалів, тюрем і заводів, була б ще й справжня фортеця з сотнями казематів, з бастіонами і бетонними фортами, з рясними запасами боєприпасів, продовольства і всього іншого. У що б тоді обійшовся Червоноій Армії той ганебний штурм?

Або давайте уявимо, що на Курській дузі, крім траншей, які перекриті торішніми кукурудзяними стеблами і хмизом або взагалі нічим не перекриті, у Червоної Армії є ще і справжня фортеця із зовнішнім периметром оборони в 40 кілометрів, з міцними підземеллями, які не дістанеш ніякої бомбою , ніяким снарядом, з непробивними стінами, з земляними валами десятиметрової висоти, підходи до яких прикриті глибокими каналами і ровами. Ану вирішимо, як легше було б оборонятися - маючи траншеї і фортецю або маючи одні тільки траншеї?

І попередній досвід волає про те ж. Взимку 1939/40 року Червона Армія воювала в Фінляндії. У радянських командирів було достатньо можливостей переконатися: легше наступати там, де немає ніяких будов, ніж там, де є звичайні кам'яні або цегляні будинки. Кожен такий будинок, якщо його захищає навіть зовсім невеликий гарнізон, може бути перетворений в опорний пункт. Не так легко з ним впоратися.

А в Бресті - не кам'яний будинок, не розбитий завод, а фортеця! Справжня. Внутрішнє ядро фортеці - цитадель на острові. Перед фронтом цитаделі - судноплавна, тобто досить широка, річка Західний Буг. З тилу і флангів цитадель омивають протоки річки Мухавець, яка в цьому місці впадає в Західний Буг. До речі, річка Мухавець - теж судноплавна. Отже, довкола вода. Вже одне це робить цитадель майже неприступною. Спробуйте прорватися через глибокі водні перешкоди, якщо по вас садять із сотень амбразур через непробивні стіни. А стіни цитаделі були дійсно непробивними. Весь периметр Центрального острова був оперезаний єдиною двоповерховою цегляною будовою кільцевої форми. Протяжність цього кільця - близько двох кілометрів. Товщина стін - майже два метри. В одній тільки центральній кільцевій будівлі - 500 казематів, в яких можна було розмістити 12 000 солдатів з усіма запасами, необхідними для тривалої оборони. Під казематами знаходився ще один підземний поверх, який міг служити сховищем запасів і притулком для особового складу. Ще нижче, на другому глибинному поверсі, були викопані підземні ходи під цитаделлю, під річками і укріпленнями-прикриттями на сусідніх