Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Влітку 1941 року кадрова Червона Армія чисельністю в 4 мільйони без особливого опору здалася, крім усього іншого, тому, що одним повідомленням було підірвано довіру солдата до своїх командирів і командувачів від взводного до Верховного.

А над країною гриміли радісні вісті. Населення країни було навмисно дезорієнтоване. Якщо голові колгоспу (начальнику цеху, секретарю райкому, начальнику райвідділу НКВС) повідомляють, що обстановка важка, то він приймає одні рішення і діє відповідним чином. А якщо Москва переможно оголошує, що все йде дуже добре, що загрози немає і не передбачається, то голова (і всі інші) приймає зовсім інші рішення і діє зовсім іншим чином.

Брехня очолюваного Жуковом Генерального штабу на короткий період підняла ентузіазм народу. Саме так літр випитої горілки може вселити впевненість у своїх силах і небувалу відвагу, підняти бойовий дух і вибити з голови турботи. Тимчасово. Але тим страшніше похмілля, коли вранці розколюється голова, коли раптом народжуються спогади про якісь вельми неприємні події, які трапилися вчора.

Крім «Зведення Головного Командування», яке було передане відкрито для всього світу, в той же день 22 червня о 21.15 закритими каналами на командні пункти п'яти фронтів була передана абсолютно таємна Директива No 3. У ній командувачам фронтів повідомлялося: "Противник, завдавши удари з сувалкинского виступу на Оліта і з району Замостя на фронті Володимир-Волинський, Радехів допоміжні удари в напрямках Тильзит, Шауляй і Сідлець, Волковиськ, протягом 22.6, зазнавши великих втрат, досяг невеликих успіхів на зазначених напрямках.

На решті ділянок держкордону з Німеччиною і на всьому держкордоні з Румунією атаки противника відбиті з великими для нього втратами..."До цієї директиві ми повернемося пізніше. Зараз звертаю увагу тільки на те, що підпису Сталіна під нею немає. Але є підпис Жукова. великий стратегічний дезінформатор обдурював не лише народ через відкриті канали, а й своїх найближчих підлеглих через закриті канали урядового зв'язку.

Якби командувачам фронтів і армій сказали правду про розгром від моря до моря, то вони приймали б одні рішення. Але Жуков їх обдурив. І кожен думав: це в мене проблеми, а сусідні фронти утримують кордон. Коли так, про фланги можна не піклуватися.

Грандіозні оточення цілих радянських армій і навіть фронтів влітку 1941 року стали можливими, крім усього іншого, ще й тому, що Генеральний штаб свідомо і навмисно обдурював бойових командирів вищого рангу.

Ці ж шкідницькі директиви Генерального штабу підстьобували фронтових командирів на власну брехню. Якщо у всіх успіхи, а в мене розгром, то чи не краще не поспішати з доповіддю? Дивишся, завтра, коли німця по всьому фронту до Берліна поженуть, мені легше стане. Фронтових командирів обдурювали, тому вони не дбали про відведення військ. Тому вони завчасно не готували тилових рубежів. Тому вони не повертали назад ешелони з боєприпасами і не вивозили все те, що було зібрано біля кордонів. Кожен жив очікуванням переламу в найближчі дні та години.

Обдурюючи командувачів фронтів і армій, Генеральний штаб сам ставав жертвою обману. Туфта множилася на туфту і покривалася туфтою.

Через п'ять місяців війни, 26 листопада 1941 року, Радінформбюро оголосило, як було заявлено, «неспростовні дані»: «з 22 червня по 21 листопада німецька армія на радянсько-німецькому фронті втратила вбитими, пораненими і полоненими близько 6.000.000 осіб, більше 15.000 танків, близько 13.000 літаків і до 19.000 гармат». Дивно, але раптом виявилось, що і у нас теж були деякі втрати. Їх відкрито і прямо оголосили, без приховування: «Убитими 490 000, пораненими до 1.112 тис., зниклими безвісти 520 тис. Втрати танків - 7.900. Літаків 6.400. Гариат — 12.900» (Повідомлення Радянського Інформбюро. Видання Радінформбюро. М., 1944. Т. 1. С. 375).

І ці переможні цифри знову і знову супроводжувалися повідомленнями про подвиги, подвиги, подвиги. Подвиги описували з любов'ю. Зі смаком. Наприклад, такі. «Взвод сержанта тов. Поросенкова протягом одного бою тричі ходив у багнетну атаку на противника і винищив понад 150 німецько-фашистських окупантів. Сам тов. Поросенков заколов в цьому бою 11 ворожих солдатів» (Там же. С. 412)

«Червоноармієць тов. Воробйов підкрався до німецького бліндажа і влучними пострілами знищив 2 вартових. Німців, які вибігли з бліндажа тов. Воробйов закидав гранатами. В цьому бою відважний червоноармієць винищив 25 фашистських солдатів» (Там же. С. 419). Сам він, зрозуміло, живий і неушкоджений. До нових боїв готується. До нових подвигів і звершень.

А ось ще: «Червоноармійці-кухарі Чадін та Іванов були оточені десятьма німецькими автоматниками. Сміливі червоноармійці вступили в бій з ворогами. Тов. Чадін заколов багнетом 3 німецьких солдатів, а тов. Іванов застрелив офіцера, інші вороги почали втікати» (Там же. С. 447).

Товариш Чадін, майстерно володіючи гвинтівочкою з граненим багнетом, в порядку живої черги колов, як поросят, переляканих німецьких окупантів, а ті, капловухі, не зметикували пальнути разок з автомата.

І в тому ж дусі - шість томів. 2384 сторінки. Масовий героїзм позамежних масштабів.

Але ж і це не все. Шість томів повідомлень Радінформбюро, які видали в 1944 році, - це вже прочищена правда, залишкова. Те, що передавали на радіо і друкували в газетах у 1941 році, через три роки було профільтровано й опубліковано в куди більш пристойному вигляді. До 1944 року були геть забуті тисячі неймовірних подвигів і звершень, якими з початку війни радянські генерали і комісари дивували світ. Кожен сам у цьому може переконатися. Треба погортати «Правду» і «Красную звезду» за 1941 рік, за 1942-й - відкривається суцільна фантастика. Наші доблесні бійці один на один йшли на німецькі танки, сокирами гнули гарматні стволи, граблями зупиняли мотоциклістів з кулеметами, підлітки з вилами і косами брали в полон по взводу автоматників. Ох, чого там тільки не було! У 1944 році найгероїчніші (тобто найсмішніші) діяння перших двох років війни в