Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Ці крани так більше ніколи й не були перекриті.

А ось тільки шматочок зі зведення 23 червня: «...Всі атаки противника на Володимир-Волинському та Бродському напрямках були відбиті з великими для нього втратами. На Шауляйському і Рава-Руському напрямках противник вклинився з ранку в нашу територію, у другій половині дня контратаками наших військ був розбитий і відкинутий за держкордон; при цьому на Шауляйського напрямку нашим артвогнем знищено до 300 танків противника. У повітряних боях і вогнем зенітної артилерії протягом дня на нашій території збитий 51 літак противника; один літак нашими винищувачами посаджений на аеродром в районі Мінська. За 22 і 23 червня нашими військами взято в полон близько п'яти тисяч німецьких солдатів і офіцерів. За уточненими даними за 22. VI, всього було збито 76 літаків противника, а не 65, як це зазначалося в зведенні Головного Командування Червоної Армії за 22. VI. 41 р.» (Повідомлення Радянського Інформбюро. Видання Радінформбюро. М., 1944. Т. 1. С. 3).

Отже, до 300 німецьких танків знищено тільки за 23 червня. На одному тільки Шауляйського напрямку. Але ж це десята частина всіх танків, які Гітлер кинув проти Радянського Союзу. Але ж і на інших напрямках наша славна армія в той день німецькі танки палила і кришила. Якщо так далі піде, то Гітлеру танків і на тиждень не вистачить. А про наші втрати знову - ні слова. Все добре, прекрасна маркізо.

Правда, в тому ж повідомленні від 23 червня тихо сказано, що «після запеклих боїв противнику вдалося потіснити наші частини прикриття і зайняти Кольно, Ломжу і Брест». Не оточені наші частини і не розбиті - потіснені. І не головні сили потіснені, а тільки частини прикриття. Ось, мовляв, зараз головні сили підійдуть... Цікаво й інше: не Брест, Кольно і Ломжу зайняв супротивник, а нікому не відомі Кольно і Ломжу, ну і разом з ними - ворота країни Брест. Так буде й далі: наші війська залишили Захудалівку, Тьмутараканьки... і Смоленськ; Вшиварівку, Нікудишкіно... і Київ.

І тут же слідом за скоромовкою про залишення міст - повідомлення про неймовірні німецькі втрати. А у нас - без втрат. А у нас - суцільний безпробудний героїзм. А у нас - подвиги, подвиги, подвиги.

Мені заперечують, що в перший день війни за наказом Сталіна Жуков вилетів на Південно-Західний фронт. Його в Москві не було. Перші повідомлення Головного Командування готувалися в його відсутність. Що заперечити?

По-перше, начальником Генерального штабу був Жуков. І саме він відповідав за все, що творилося в Генеральному штабі і в його присутності, і в його відсутність. Інакше що це за начальник, якщо в його присутності все прекрасно, але варто йому крок за поріг, як його підлеглі кидаються в розгул і чинять неподобства.

По-друге, вся країна слухала радіо, вся країна читала газети. Навіть перебуваючи за межами столиці, Жуков мав чути голос Москви і реагувати - підняти телефонну трубку і рикнути своїм підлеглим у Генеральному штабі: припиніть брехати! Або кажіть правду, або мовчіть! Але начальник Генерального штабу генерал армії Жуков ніяк не реагував на одкровення авторів переможних реляцій. І процес, розпочатий при Жукові, пішов.

Мене закликають писати з опорою на документи. Так і роблю: цитую самі що ні є офіційні документи. «Зведення Головного Командування Червоної Армії за 22 червня 1941 року» - крутіше не придумаєш. Ніяк не збагну: чому мої шановні опоненти не спираються на настільки гідне джерело? Чому ця шорстка, жорстка правда про перші бої в науковому обігу не циркулює?

Далі ми побачимо, що 22 червня 1941 року Жуков все ж знаходився в Москві.

Версія про його поїздку в перший день війни на Південно-Західний фронт вигадана заднім числом, щоб уникнути відповідальності за безвідповідальні, злочинні, шкідницькі дії вищого керівництва держави та армії в найдраматичніший момент війни. Ніякої перевірки ця версія не витримує.

Всім, хто ліпить пам'ятники Жукову, настійно рекомендую на гранітних постаментах вирубувати повний текст «Зведення Головного Командування Червоної Армії за 22 червня 1941 року». Просто заради поваги до правди історії. В цьому випадку безсмертна слава великого полководця буде міцно стояти не на героїчних билинах, які сам він і вигадав, а на монолітному документальному фундаменті. Це будуть лаври з опорою на документ.

І зовсім було б добре, якби екскурсоводи, вказуючи рукою на кінну статую Єдиного, розповідали допитливим про наслідки публікації і передачі в ефір «Зведення Головного Командування Червоної Армії за 22 червня 1941 року».

Першим наслідком було те, що Червона Армія прямо в момент початку війни повністю втратила довіру до свого Головного Командуванню. Бійці і командири бачили своїми очима, що діється на фронті, на своїй шкурі відчули мудрість геніальних стратегів, і тут же вони чули солодкі промови про небувалі перемоги, про збиті німецькі літаки і спалені танки. Комуністи ошукували селянина починаючи з 1917 року. З одного боку, «Декрет про мир». А з іншого - «Перетворимо війну імперіалістичну на війну громадянську!». З одного боку - земля селянам! З іншого - продрозверстка. Земля твоя, тільки все, що на ній виросте, загребуть комісари. Потім і землю забрали... Щороку селянина обдурювали. І кожного дня. Йому брехали про врожаї та про турботу партії. Йому брехали про великі досягнення і про світле завтра, яке все ніяк не наставало. У нього пухли діти від голоду, а йому брехали про страждання трудящих у Парижі та Амстердамі. І ось 22 червня над палаючими радянськими аеродромами, над спаленими міріадами танків, над покинутими штабелями снарядів і патронів, над ордами втікачів - бійців і командирів задзвеніли радісні вісті про нові перемоги... І почалася масова добровільна здача в полон кадрової Червоної Армії. Солдатів здавалися по одному і