Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
-Красиві жінки.При вигляді них у нього відключаються мізки- спокійно розповідає друг, а в мене душа навиворіт вивертається, я знову кидаю погляд на кабінку в якій зараз моя Мар'янка, і щось бентежне закрадається у душу.
-Тобто виключаються мізки?- прочищаю голос...
-Будь- яка яка зможе зацікавити цього ловеласа має неодмінно належати тільки ньому, навіть без її згоди..Ну ти ж не маленький все розумієш- він знову підносить келих до губ, а для мене в цей час все проходить у уповільненому моменті, я знову і знову прокручую ці слова, і пазл у голові починає складатися, а Макс ще й підливає масла у вогонь- тому хлопці моя вам порада, хочете щоб було все на мазі підсуньте йому якусь красиву жінку, і все угода у вас в кармані..
-Уже..Підсунули- шоковано вимовляє Макар, але я в цей момент уже нічого не чую, адже знаходжуся напівшляху до цієї бісової кімнати..
Мене не може зупинити навіть охоронець, адже від неочікування отримує з розмахом у рило і падає на землю..
Я з усією силою смикаю двері на себе і завмираю від побаченого..
Моя дівчинка, лежить на дивані і намагається відштовхнути від себе здорового мужика, який навис над нею і лапає своїми брудними пальцями її тіло..
-Уб'ю мерзоту!!- мої руки зімкнуті в кулак, і я просто вже не контроюю себе..
Ніуому і ніколи не пробачу її сліз..
Я з усієї дурі накидаюся на нього і просто боксую його куди попало.Навіть не придивляюся куди, перед очима лише пелена, і вона заплакана і до болю налякана..
Та як він посмів, як він тільки посмів торкатися її..
Я навіть не помічаю коли він перестає реагувати на мої удари..В якийсь момент мене від цього виродка відтягує Макар з Максом, і лише тоді я прихожу до тями..
З кистей цівкою стікає кров, але я на це не зважаю.
Я шукаю поглядом її, мені просто необхідно зараз обійняти її, заспокоїти, сказати що все буде добре, я поруч і нікому не дозволю більше образити мою мишку..
Але я не бачу Мар'яну..Неначе в гарячці, я кидаюся навздогін..
Потрібно наздогнати її..Не можна лишати її саму у такому стані..Я маю все об'яснити..
-Мар'яно!!- гукаю вибігши із клубу але її ніде не має..
До мене підбігає зхвильований Макар, і все чим я можу його зараз нагородити це своїм кулаком..На більше він не заслуговує.
-Так згода, заслужив..Я винен..- він підіймається і опущено промовляє свою промову
-Де ти тільки відрив цього виродка? - викрикую
-Це все твій батько.Це він.Він порадив його.Ми сьогодні зустрілися з ним, і як на диво він підтримав нашу ідею, навіть дав дієві поради, а також контакти цього Марковського.Андрію, я не знав чесно, навіть не уявляв.Вибач мене..
-Засунь свої вибачення краще знаєш куди!!Де мені тепер її шукати..
-Я думаю потрібно дати їй час заспокоїтися..Вона все зрозуміє, виплатиш їй компенсацію..
-Я кохаю цю жінку!Ясно тобі, кохаю..Яка нахуй компенсація- йду подалі від нього інакше ще трішки і він піде за слідом цього Марковського..
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) Колишні, Таня Смолярчук», після закриття браузера.