Читати книгу - "Серце Дракона, Вікторія Калінгер"

Глава 18.

Драган сидів за столом, уважно переглядаючи документи та звіти, що для нього за день підготував Троян. Будучи імператором трохи більше тижня, чоловік усвідомлював, що на нього чекає ще досить довгий та тернистий шлях, спрямований на відбудову та відродження Острова. Але він і гадки не мав, що імперія просто потопала в бідності, беззаконні та голоді.

Колись, багата країна, де з легкістю уживалися різні раси та релігії, на вищому рівні панували освіта, медицина, торгівля та інші галузі, а магія і чари зустрічалися майже на кожному кроці, тепер була зруйнована та покалічена старанними зусиллями Владлена. І тільки Цитадель, захована від решти міст неприступними скелями, якимось дивом не занепала, а продовжувала своє більш-менш нормальне існування.

Вивчаючи всі ці записи, Драган добре розумів, що попереду на нього чекає ще дуже багато роботи. Звісно, йому б зараз не завадила допомога магів. Однак, ті що залишилися (і такі дійсно були, просто більшість з них дуже добре ховалася), навряд чи б ризикнули виходити на світ, викриваючи себе. Ще надто свіжими були їх спогади і рани після великої чистки, яку так одержимо втілював у життя колишній імператор. Тому, в налагодженні устрою імперії та відбудові міст, Драган, поки що, міг розраховувати лише на власні сили.

Була ще надія на Серце Острова (чиста енергія сили цих земель), яке Драган думав віднайти в Цитаделі. Та, нажаль, його пошуки не дали ніякого результату. Він точно знав, точніше, відчував, що Серце знаходиться в цьому місті. От тільки воно було дуже добре заховане.

- Ця твоя ідея з магічною поштою – просто диво якесь! – В кабінет увірвався Троян, тримаючи в руках стопку листів.

- Не диво, а найпростіша магія, яка навіть не потребує великих затрат енергії.

- Як для людини, яка взагалі до магії не має ніякого відношення, для мне навіть такий її прояв – це Божественне чудо. -  Троян, поклавши листи перед Драганом, сів у крісло навпроти столу.

- Що це? – Імператор добре знав, що друг вже давно встиг прочитати їх всі.

- Звіти.

Драган потягнувся за першим листом. Відкривши його, чоловік уважно почав читати.

- Поки ти розважався з дружиною, я від самого ранку працював, розсилаючи запити нашим людям у міста. Хотів дізнатися, як проходить реалізація нових законів.

- Не розважався, а налагоджував зв’язки. – Драган не відривав погляду від листа. І з кожним прочитаним рядком, його обличчя ставало все похмурішим і похмурішим. – В ній дещо є.

- Щось крім того, що вона досить вродлива, мила і тепер твоя дружина?

Драган нарешті відірвався від читання та подивився на Трояна.

- Ну а що? Вона і справді досить гарна.

- Справа не в її  зовнішності. Я відчуваю в ній магію. – Чоловік знову переключився на лист, не звертаючи увагу на здивоване обличчя товариша. А за мить додав - А ще, демон поруч із нею спить.

- Невже вона…

- Це я і хочу з’ясувати. – Драган так і не дав договорити Трояну.

Відклавши перший лист, імператор потягнувся до наступного.

- Але це ж чудово, якщо вона виявиться тією самою. Тоді нам не доведеться перейматися про…

- Ну, це ще не факт.

- Чому?

Драган відклав лист і відкинувшись на спинку крісла стомлено промовив:

- Якщо виявиться, що Мира і справді є тією самою, це ще не буде значити, що він нас не знайде. Дівчина не зможе все життя бути поруч зі мною і супроводжувати мене скрізь. Варіант «прив’язати її до себе» також не підійде. – Драган глибоко видихнув. – Трояне, з кожним днем мені все важче і важче контролювати демона. Ще трохи і буде достатньо маленької іскри, що випустить його назовні. А якщо це трапиться, то біди нам не уникнути. Вся надія лише на Серце Острова. Але, нажаль, я його так і не знайшов. 

- Тоді у мене для тебе ще одна невтішна новина, друже.

Драган подивився на Трояна.

- Твоя поїзда почнеться швидше ніж ти планував. В деяких провінціях і містах почастішали протести, мітинги і свавілля зі сторони аристократії. Людей, що грілися під крильцем Владлена виявилося в рази більше, ніж ми думали. І вони не збираються підкорятися новій владі.

- І коли я маю відправлятися.

- Добре б було вже завтра на світанку. Та нашим воїнам необхідний час для зборів. Я вже розпорядився і гадаю дня їм вистачить. Тому…

- Я тебе зрозумів.

Драган знову потягнувся до листа. На нього чекало ще дуже багато роботи. І ще стільки питань залишалося без відповідей.