BooksUkraine.com » Фантастика » На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова 📚 - Українською

Читати книгу - "На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова"

72
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "На перехресті простору та часу" автора Сніжана Федорова. Жанр книги: Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 51 52 53 ... 58
Перейти на сторінку:
Розділ 29. Вимушене повернення

     Після повернення до Центру виявилося, що Директор був уже в курсі. І до себе її поки що не викликав. Це було і добре, і погано водночас. Отже, поки що не вирішив, що з нею робити. Гуріна сподівалася, що, враховуючи її колишні заслуги, її не приберуть безслідно з лиця землі.

     Прийнявши душ і переодягнувшись у джинси та пересічну футболку, вона вирішила напитися з горя. Жінка пішла до бару. Там вона розсіяно віталася з колегами, дивилася футбольний матч, і пила, пила, пила...

     - Чого це наша Залізна Леді так наливається? - запитав у бармена В'ячеслав.

     - Та чув, що непруха в неї. Впустила втікачів. Тільки – ш-ш-ш!

     В'ячеслав кивнув головою. Але таємниця вже не була таємницею. Якби втікачів знайшли, то вони давно були б тут. Значить, їх або... зачистили, або прогавили. Молодий чоловік щиро хвилювався за втікачів, з якими встиг потоваришувати. Він старанно доглядав волохатого Барона разом з Тімом і Даною. Але думав, що свинка вже забула Андрія. А ось він - не забув. Все чекав. Однак, знак оклику так і не з'явився на його моніторі.

        Знати б, що з ними!

     …Свідомість наполягала. Вимагала, щоб вони повернулися до свого звичайного світу і повідомили родичам, що з ними все добре. А потім можна буде повернутися сюди і ні про що не переживати. Але, з незавершеними справами сюди не можна було приходити.

     Свідомість намагалася підбадьорити їх, і поступово розділилася. Першим у її потік увірвалося відчуття гарячого повітря. Розпечений потік обпалював ніс та рот. Тіло Лізи чомусь стало припікати його з правого боку. Андрій, що не повністю прокинувся, відчув, як Ліза віддавила йому передню поверхню тіла, а задню чомусь стало пекти. Він намагався розплющити очі, але повіки, ніби, хтось склеїв. Але, він звідкись знав, що правою рукою обіймає Лізу. Він знав, що коли з ними щось трапиться, вони залишаться разом, і був спокійний.

 

     "Бах"! - пролунав звук вибуху. Ліза та Андрій відчули різкий поштовх, і одночасно розплющили очі. Перед ними майнула картина фантастичного підірваного Всесвіту.

      "Знову глюки?" - подумав хлопець і застогнав від болю, що виник у лівому боці.

     - Ай! – почув він.

     – Що?

   Він остаточно прийшов до тями і змусив себе розплющити очі. Ліза здивовано оглядалася довкола.

     - Та щось пече праворуч все!

     - Схоже, нас хтось намагався підсмажити! - невдало спробував жартувати Андрій.

     Але, оглянувши себе і Лізу, він помітив велике почервоніння шкіри.

     - Схоже, у нас із тобою є опік! Але, не хвилюйся, тільки першого ступеня. Пухирів немає.

     - Дивно. Чого б це? У кімнаті нічого не горіло.

     - А що ти пам'ятаєш?

     - Ми були у домі…. Ні! Ми були з Поливановою на пляжі.

     - Тоді як же ми опинилися тут?

     Ліза поволі опустилася на диван. Дивно, вона не пам'ятала у себе такого м'якого пледу.

     - Стривай. Вона вирішила залишитись там. А ми?

     - А ми повернулися, щоб передати батькам...

     - Так-так-так! Тільки чому ми зараз отямилися не на пляжі, а в будинку?

     - Хто знає? Може це Місце так транспортує живих?

     - Ага, прям таксі додому! Тобі не здається, що тут щось не так?

     - У сенсі?

     - Ну, щось таке невловиме. Не можу зрозуміти. Дрібниці якісь.

     Андрій озирнувся.

    - Все начебто на своїх місцях.

    - І все-таки, щось не те. Ось, ти пам'ятаєш цей плед?

    Андрій невпевнено знизав плечима.

    - Та я взагалі не звертаю уваги на таке.

    Дівчина пройшлася кімнатами, зазирнула у ванну. У воді сиротливо лежали їхні тенісні м'ячики.

    - Я згадала! - вигукнула Ліза і вискочила з ванної.

    - За нами прийшли із Центру. Ти казав, що бачив цілу команду.

    - Так, я тепер також згадав. Вони кралися до нас із парку, а ми теж звідти поверталися.

    - То що? Вони нічого в хаті не зачепили?

    - Як гадаєш, вони наставили нам «жучків»? - злякалася Ліза.

   - Не знаю. Дивно, що з їхньою підготовкою вони нас не знайшли. Але, на мою думку, це питання кількох годин. У кращому разі.

    - Гей, дивись!

    Ліза покликала його до зали, де на столі знайшла записку.

    - Це від Гуріної!

    Вона почала читати і здивовано округлила рота.

    - Що там? - Не міг стримати свого інтересу Андрій.

   - Ти маєш сам це прочитати, - повільно простягла йому аркуш паперу подруга і здивовано покрутила головою.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 51 52 53 ... 58
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова"