Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

- Десь так.

Очищення останніх кімнат супроводжувалося фіксуванням знерухомлених лежачих тіл у закритих кімнатах, раби були непритомні, їх відключив нашийник. Наскрізний коридор із камерами для утримання рабів, з одного боку великі камери та ще три з іншого менше. Принаймні, дверей саме стільки. Перевіряли по черзі кожне приміщення.

Дійшли вони до глухого кута, одного з коридорів, з останньою кімнатою, судячи з усього, кабінет головного, а в ній виявилося щось броньованого закутка. Розвідник показував: двері до нього були відчинені, і біля стіни злякано стиснувся хлопчина років п'ятнадцяти на вигляд. Тех підійшов і всадив у нього заряд паралізатора, дочекався, поки тіло застигне безвольною лялькою. Перевірив його на зброю, чистий, покликав напарника, і вони зайшли в кімнату місцевого начальника. Тут було велике ліжко і басейн. А добре живуть работорговці в пустелі, але то роздивлятися будимо потім. База зачищена, і ми узялися до виносу рабів в ангар на поверхню, зняттям корисного обладнання, демонтажем турелей і всього нам потрібного.

За допомогою Ліки приводили до тями звільнених заручників, утримуваних работорговцями в полоні, знімали нашийники, лікували, їхні крики полегшення луною лунали по ангару, годували знайденими на базі продуктами поки команда виносила все цінне з неї. Кіборг тим часом прочісував кімнати в пошуках цінної інформації, вилучав кристали даних, а Оллі допитувала захоплених супротивників для збору важливої інформації. Один я сидів в рубці та за допомогою корабля моніторів периметр навколо бази. Скафандри з наших ніхто не відкривав, обличчя не показував, корабель стояв під пеленою за пагорбом, нехай работорговці гадають хто це був, кіт сидів зі мною я його не випускав на вулицю. Поки що було тихо в окрузі.

Коли настав обід, а сонце піднялося високо в небо, звільнене поселення стало нагадувати мурашник, усі колишні раби, а їх було двадцять дві людини, одягалися в інший одяг, та почали формувалися на групи за місцем проживання. Ми їм віддали колісну техніку з ангара работорговців. Частина хотіла виїхати одразу, бо поруч у дні шляху було їхнє поселення, а частина готувалася пізніше роз'їжджатися по своїх домівках. Колишні раби розділилися на три команди, і кожна формувала собі в машини продукти та речі. Оллі вже закінчила допит работорговців, з якого виходило, що раз на місяць сюди приїжджає караван, привозять спійманих у пустелі переселенців, або з міста роботяг та дівчат.

Дівчат розбирають через аукціон, а хлопців забирають гуртом на шахти або на місця аномалій, де є потреба в дешевій робочій силі для пошуку артефактів чи видобуток інгредієнтів в інших світах. Цю партію рабів привезли сюди тиждень тому, маршрут каравану був відомий одному з допитуваних, теоретично ми його могли наздогнати та знищити. Передав дані кіборгу, після вирішимо. Зв'язок у бандитів, виявляється, був побудований на безпілотних літальних апаратах, работорговці перед початком аукціону запускали їх по містах. Безпілотник у заданій точці за містом, передавав шифровані дані на джерело зв'язку поплічникам, і покупець міг оцінити товар на відео, він ставив свою ціну, а далі було порівняння цін упродовж кількох днів і коригування. На ексклюзивний товар виїжджав представник покупця к місцю продажу.

Не зовсім мені зрозуміло, як у них усе функціонує, але я гадаю, якщо передати ці дані в місто, то вони швидше розберуться. Поїхала одна машина колишніх рабів, потім голова другої попросив віддати йому одного з полонених работорговців, ми віддали, я так зрозумів, це той, хто над ними знущався. Третя машина теж затрималася, а побачивши, що ми віддаємо їхніх бранців і мучителів, забрала ще двох і виїхала у своєму напрямку. З усіх рабів один нам дав контакти та сказав якщо будемо в його місті звертатися. Щойно всі роз'їхалися, я перегнав корабель, і ми почали вантажити все, що нам сподобалося. Залишилося вирішити, що робити з останнім работорговців, це був молодий хлопець.

- Тех, що робити з хлопцем работорговцем? - запитав я його.

- Мені все одно. А тобі час брати відповідальність у свої руки, без цього ти не будеш лідером. Що з допиту Оллі про нього відомо?

- Привезли його недавно, з останнім караваном, тут поки що ніде не відзначився, стежив за округою, годував рабів - був, найімовірніше, на побігеньках у старших. Його хтось із родичів сюди направив набиратися досвіду. Він із банд міста, чому його прибрали сюди, про це не питали.

- Дізнайся і потім вирішуй. - він відключився. Я викликав аграфку.

- Оллі, ти можеш запитати у хлопця, що залишився, чому він тут опинився?

- Так, зараз дійду до ангара і перешлю канал допиту.

- Чекаю. - минуло з десяток хвилин і пішло відео. Хлопець перебував у стані ейфорії, під впливом псі.

- Чому опинився на базі работорговців? - запитала Оллі.

- Я, порізав однокласників, вони на мене не так дивилися, як повинні. - обличчя скривилося в ненависті. - У мене батько очолює банду в місті, а вони казали, що я ніщо, що без нього я ніхто, що мені все дісталося незаслужено. Я їх підстеріг у підворітті навчального закладу та напав, покалічив і порізав, батько мене сховав тут, поки не все вляжеться в місті. Але я потім повернуся, вони всі проситимуть вибачення, за все. - важкий випадок, знав я таких індивідів, одного такого заїжджий розпанахав від верху до пупа, а другому дали по голові, та він на морозі замерз.

- Дякую Оллі, я все зрозумів. Вколюй йому снодійного, я потім прийду. Переслав відео допиту кіборгу. Залишилося вирішити, що робити із самою базою.

- Тех, базу будемо руйнувати, чи що з нею робити?

- Завалимо входи й все, нічого тут розводити аномальних тварин, вони оселяться обов'язково, якщо буде доступне місце.

До самого вечора ми вантажили та перебирали витягнуте з надр бази, не все залізло в корабель. Але багато чого зі знайденого тут, знадобиться в форті. Коли почало темніти ми вибухом підірвали входи, я сходив в ангар і зробив свій вибір лідера. Все, додому.