Читати книгу - "Дикий бастард, Анна Лященко"

– Що??

– Тому я і вирішив перехопити тебе дорогою.

– Ксі теж знає про чутки?

– Ксі знає, хто такий Барт.

Ердан полегшено зітхає, а в мене від сорому обличчя горить. Так от ким мене вважають навколишні! Тепер уже провести залишок свого життя в підземеллі не здається мені такою вже поганою ідеєю. Нікого не бачити, не чути перешіптування за спиною та смішки. Я скиглю, а потім починаю вити. Несподівано дикий біль пронизує моє тіло, і я розумію, що збуджений емоціями прокидається мій дракон, і ще не розуміючи, що відбувається, намагається вирватися назовні.

Ердан і Раян влітають в екіпаж, а слідом за ними Діган.

– Треба розв’язати його! – гарчить Ердан.

– Він обернеться і всі побачать золотого дракона! – начальник королівської варти не втрачає холоднокровності, на відміну від короля та принца, які відчувають мій біль.

– Та плювати вже! Він же від болю збожеволіє! – здається це Раян, але я вже погано розумію.

– Витримає, – спокійно каже Діган. – А от якщо обернеться – буде гірше. Його дракон надто молодий, і він зараз некерований. Якщо вирветься в такому стані – повбиває тут усіх або сам уб’ється.

– Тримайся, хлопче, треба трохи потерпіти. Ми майже доїхали. Ще кілька годин. У підземеллі обернешся, – намагається заспокоїти мене Діган.

– А там він не вб’ється? – гарчить Раян

– Але ж ти не вбився? Повністю прийде до тями й заспокоїться. А потім регенерує.

Я стискаю зуби та важко дихаю, борючись зі своїм драконом, який намагається вирватися назовні.

– Я віднесу його в лапах. Політ займе трохи більше ніж п’ятнадцять хвилин, – приймає рішення Ердан, і я згоден уже на все, що завгодно, тільки нехай припиниться цей біль.