Читати книгу - "Чумацький шлях"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Куди? В зіндан?
– Ти чув мою розмову з матір’ю?
– Чув.
– Бачиш, якщо ти мене не підведеш, тобто не втечеш, – а ми все одно тебе спіймаємо, – то я зачиню в сарай – і там переспиш.
– Обіцяю тобі, що не втечу. Куди ж тікати, не знаючи ні стежок, ні доріг. Я навіть не знаю, де ми… Ні, поки що про втечу я не думаю.
– Ну, що ж – я вірю тобі, – погодився Керім. – Тоді – ходімо!
Він зачинив його в сарай. Призвичаївшись у напівтемряві, Івась оглянув свою тюрму. Та яка це тюрма? Втекти із неї – простіше простого. Стелі – ніякої, а дах – черепичний, розсунь черепицю і вилазь у дірку. А там – на всі чотири боки!
Та куди?
Довкола чужий незнайомий край, чужі люди, з одного боку – море, а з другого – сухий, непривітний степ. Як тікати? Без їжі, без води, не знаючи дороги… Ні, Керім мав усі підстави повірити йому, бо знав, що з Криму втекти без корабля або хоча б човна, без проводжатого неможливо.
Тверезо оцінивши своє становище, Івась дійшов висновку, що зараз тікати – смерті подібно, а тому взяв себе в руки, заспокоївся, знайшов біля протилежної стіни купу степового сіна і приліг на нього. Однак, хоча був змучений дорогою і тими подіями, що трапилися за останній час, заснути не міг. З Керімових розповідей він зрозумів, що його запродав у полон Хуржик. Спочатку він сумнівався, не хотів цьому вірити, але чим більше думав, тим більше переконувався, що так могло бути насправді.
Він пригадав Катрину розповідь про Хуржикове залицяння, сутичку з ним на подвір’ї, що ледь не привела до бійки і хтозна-чим могла скінчитися, і йому стало ясно, що ще дома Хуржик замислив позбутися його під час поїздки в Крим. Не дивно, що останнім часом Хуржик був добрий, навіть запобігливий. Цим він намагався приспати Івасеву пильність, викликати у нього та й у всіх чумаків довір’я, а головне, обставити злочин так, щоб жодна підозра не впала на нього.
Івась аж здригнувся від обурення та гніву. Який негідник! Це ж він ще тоді, збираючись у поїздку в Крим, задумав своє чорне діло! Ще тоді він знав, що Івась не повернеться додому, і Катря повірить, що його вже й на світі немає. Отже, Хуржикові залишиться лише дочекатися смерті хворої дружини – і Катря змушена буде, по власній волі чи по неволі, швидше по неволі, стати з ним під вінець. Серце Івасеве заклекотіло від гніву. Який підлий, підступний мерзотник!
Він скочив і сів. Ладен був тут же видертися на горище, пробрати в черепиці дірку – і тікати. Добратися до Сиваша, наздогнати валку і стати Хуржикові перед очі. Що з ним зробити? Відразу вбити?
Ні, спочатку він викаже йому перед усім чумацьким товариством все, що дізнався про нього, про його підступність і мерзенність, а потім задушить, розчавить, мов гадюку!
Однак тверезий розум узяв верх. Чи ж добереться він до Сиваша? Чи застане там чумаків? Як без копійки в кишені, без знання тутешньої мови подорожувати по чужій країні та ще під час війни, що розгорається, мабуть, не на один рік?
Отак терзаючи своє серце, він ще довго лежав у темному кутку з розплющеними очима і не міг заснути. Лише під ранок, зовсім знесилений, склепив повіки і поринув у важке забуття.
4Наступного дня, під вечір, повернувся бей Шакір-заде. Івась здогадався про це відразу, як тільки почув тупіт кінських копит, радісний гавкіт собак та не менш радісне і шумливе верещання дітей. Він підійшов до дверей і припав оком до шпаринки.
– Бей у супроводі кількох вершників зупинився посеред двору і, кинувши повід батракові, що безперервно кланявся, важко зліз з коня. Діти кинулись йому на шию, він обдарував їх гостинцями, а потім погукав:
– Керіме, Керіме!
З гурту дворових вийшов Керім. Бей про щось тихо запитав його. Керім так само тихо відповів і одночасно показав рукою на сарай.
Івась зрозумів, що йдеться про нього.
Видно, Керімова відповідь вразила і обурила бея. Він зразу ж рушив до сарая. Керім поспішив за ним.
Івась повернувся на своє місце і приліг на сіно.
Бей зупинився в дверях, напружено вдивляючись у темряву, безпорадно мружачи очі. Нічого не уздрівши там, повернувся до Керіма і щось гнівно сказав.
Тут Керім загукав:
– Івасю, Івасю, ти тут?
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чумацький шлях», після закриття браузера.