Читати книгу - "Час перед свiтанком, Сомерсет Вільям Моем"

- Не звертайте на це уваги. Я б із задоволенням випила чашечку чаю.

Пролунав ще один залп зенітного вогню.

- Ось вони знову.

- Як вони можуть очікувати, що діти зможуть спокійно виспатися після всіх цих бомбардувань і всіх цих гармат, це більше, ніж я розумію, - сказала пані Кларк.

- Джейн, з вами все буде гаразд тут ніччю, чи не так? Я повинен повернутися у Військове міністерство, - сказав Роджер.

- Звичайно, зі мною все буде гаразд; моє обличчя зі мною.

- Пані Кларк догляне за вами. Завтра вранці я їду в Грейвні. Вам краще поїхати зі мною

      - Вважаю, що так. Я ненавиджу від’їжджати з Лондона, але мені потрібен дах над головою, хоча кажуть, що вуличні повії зараз роблять чудову комерцію.

- Ви зможете зловити таксі, коли прозвучить сигнал відбою. Тоді найкраще, що ви зможете зробити, це поїхати в «Дорчестер», умитися і привести себе в порядок, а я приїду і заберу вас після сніданку.

- Так точно. Владна людина, мій брат, - додала вона, звертаючись до пані Кларк. - Хоча те, що вони скажуть, коли я з'явлюся в «Дорчестері» в хутряній шубі і шутівському халаті, нікого не стосується. Вони, напевно, приймуть мене за архієпископа Кентерберійського.

Роджер і Ноббі почали пробиратися крізь натовп, коли пролунав вибух, настільки близький, настільки гучний, такий нищівний, що на мить здалося, ніби уразили сховище. Жінки заверещали, і всі, як чоловіки, так і жінки, скочили на ноги. Наглядачі закричали: «Все добре. Ніхто не постраждав. Зберігайте спокій». Багато дітей розревілися, і пролунав гучний, плутаний гул збуджених розмов. Усім було ясно, що вони ледве не загинули. Роджер, з Ноббі по п'ятах, проштовхався до виходу і, проходячи повз гравців в карти, помітив, що вони не перервали свою гру. Він мало не розсміявся. Якась жінка крикнула: «А тепер, хлопчики, «Викочуйте бочку»», і багато з них почали співати. Зенітки вели безперервний вогонь. Хлопець з одутлим обличчям увійшов у дверний отвір кімнати, в якій у Кларків був свій кут, і поспішив до них.

- Пані Кларк, до тої жінки, що живе у вашому будинку, - сказав він , - ви підете зі мною? Їй стало погано, а медсестра зайнята. Вона просить вас.

- О, бідолаха, так, я негайно прийду. - Вона нерішуче подивилася на Джейн. - Не могли б ви приглянути за дітьми, мадам, я ненадовго?

- Не поспішайте. Я пригляну за ними.

Діти були блідими і заплаканими. Це був сильний переляк. Джейн спробувала змусити їх знову лягти, але вони були занадто налякані.

- Не дайте їм зробити мені боляче, пані, - захникала маленька дівчинка

- Звісно, я не дозволю їм зробити вам боляче, - відповіла Джейн своїм грубим, глибоким голосом; потім вона хихикнула. - Ви не можете бути наляканою більше, ніж я, дорогенька, а коли я налякана, я завжди роблю своє обличчя.

Вона потягнулася за покритою оксамитом коробкою і, відкривши її, виявила достатньо пляшечок, тюбиків, маленьких порцелянових горщиків і всього такого, чого не мають в наявності салони краси. Двоє дітей спостерігали за нею з роззявленими ротами і виряченими очима, коли вона почала складний процес перетворення себе в більш забавну фігуру, ніж це вже зробила природа. Деякі люди знову вкладалися, сподіваючись заснути, але багато все ще метушилися туди-сюди, і було безліч нервових розмов. Але двоє дітей, захоплені процесами Джейн, забули про свій страх.

Вона подарувала маленькій дівчинці усмішку, ту її дивну, кумедну посмішку, яка була настільки обеззброювальною, що ваше серце віддавалося їй.

- Хочете зробити так як у мене?

- О, так, - скрикнула дівчинка.

- Тоді йдіть сюди.

Джейн нанесла на обличчя дитини крем, припудрила і нарум'янила її, зробила червоними губи і чорними вії.

- Ваша мати не взнає вас, коли я закінчу з вами, - засміялася вона, коли раптовий вибух змусив її здригнутись. Вона була в середині надавання дитині прекрасної пари вигнутих брів. - Це зіпсувало вашу брову; мені доведеться зробити це ще раз. Послинь свій носовичок, дитино.

- Зробіть мені такеж, - крикнув Ерні, нестямний від хвилювання.

- Ви хлопчик. Ви не можете мати рум'яних щік. Я дам вам вуса.

Олівцем для брів вона намалювала чорні вуса на його верхній губі і обдарувала його бакенбардами і козячою борідкою; а потім, хихикаючи, помадою нагородила його яскраво-червоними носом. Джейн розглядала з великим задоволенням свою роботу, коли пані Кларк повернулася.

- Дивись, мамо, - закричали діти.

- Та що ж це ви обоє таке накоїли?

- Вона це зробила.

- Тепер вам доведеться мити обличчя.

- Я не хочу, щоб мені вимили обличчя, - заскиглив Ерні.

- Що сталося з жінкою? - спитала Джейн.

- О, з нею все добре. Вона тільки збирається народити дитину. Чи можу я залишити дітей з вами, мадам? Думаю, мені варто повернутися. Це може тепер початись будь-якої хвилини.

- Вперед. Вони зі мною будуть в порядку.

- Нам же не потрібно мити обличчя, не потрібно ж, мадам? - сказав Ерні, як тільки мати повернулася спиною.

- Тільки поки я не умиюся сама,-сказала Джейн,- а я не збираюся робити це до тих пір, поки не буде сигнал відбою.

Саме тоді повернувся Роджер і розповів їй, що сталося. Бомба впала на вулиці прямо навпроти дверей, і двоє наглядачів були вбиті та чоловік, який якраз входив, був важко поранений. Але все одно вони повинні були привітати себе; якби бомба впала трохи правіше, вона влучила б точно в сховище, і кровопролиття було б жахливим. Роджер пішов, а Джейн уклалася на ковдри з дитиною по обидва боки від неї. Незабаром вони заснули. Вона лежала на спині палко бажаючи цигарки і витріщаючись на стелю.

- Яке ж чудернацьке життя, - пробурмотіла вона. Потім, подумавши про породіллю: - І боже мій, яке місце і час, щоб народити дитину.

16

Наступного ранку Джейн встала своєчасно, тому що в разі необхідності вона могла впоратися з надзвичайною ситуацією не гірше будь-кого іншого. Вона знайшла подругу в «Дорчестері», яка позичила їй сукню для виходу,