Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

- Та ти що? Оце так новина! Напевно, святкувати будеш із гостями? А мене запросиш?

Плохiш здивовано втупився на Макса:

- Ні, що ти... Татко не дозволяє нікого додому пр-риводити. Та й яке там святкування?! Мамка купить тор-рт, як зазвичай, і подар-рує мені чер-ргові штани, з яких я постійно вир-ростаю… Ось і все свято, - сумно вимовив він.

Макс дуже здивувався, адже в його родині дні народження проходили інакше. Цього дня завжди збиралися родичі, обов'язково приїжджала грецька бабуся, усі виголошували побажання і дарували подарунки. Цей день був особливим і Макс завжди чекав його з нетерпінням, відраховуючи дні на календарі.

Хлопчику стало шкода друга.

- А знаєш що, Віталіку? От і приходь до нас, ми влаштуємо для тебе свято!

Плохіш підняв очі і в його погляді засвітилася радість:

- Я із задоволенням!

Дома за вечерею Макс запитав у батьків:

- У суботу у Віталіка день народження, але він ніколи його не святкує. Я хотів би зробити подарунок другові і влаштувати свято на його честь. Ви мені допоможете?

- Про що мова?! Звісно допоможемо, синку! Нехай приходить, - відповів тато.

- Ми влаштуємо Віталіку справжню вечірку! - пожвавилася мама і одразу ж зателефонувала бабусі й дідусеві, щоб запросити їх на свято.

Тато зауважив:

- Нам слід розподілити обов'язки, адже часу залишилося обмаль. Максе, ти відповідаєш за прикрашання вітальні. Мама, звісно, бере на себе приготування святкового столу. На мені подарунок хлопчикові, адже не можна залишити дитину без сюрпризу...

- А я, тату? Що робитиму я? - захвилювалася Елла, що її залишили поза увагою.

- А ти, донечко, будеш відповідальна за привітання іменинника, - розпорядився тато й обійняв дитину.

- Я намалюю великому хлопчикові малюнок! - вигукнула вона і побігла діставати фломастери.

Перед сном Макс, як це увійшло в нього у звичку, аналізував події минулого дня. Він пригадав сумну розповідь Плохiша про власний день народження. Дивно, що не всі діти з нетерпінням чекають цього дня, і не у всіх сім'ях існують традиції відзначати це свято. Ось йому, Максу, пощастило… Було дуже шкода Віталіка. Максу захотілося подарувати другові трішки тепла, якого тому так не вистачало у власній родині. Усе ж таки гарна ідея - влаштувати свято на честь іменинника!

Наступного дня Макс вже закінчував футбольне тренування, коли отримав термінове повідомлення на годинник: "Акторе, це терміново!" Хлопчик сховався за ріг і зателефонував в агентство.

- Акторе, наші люди повідомили, що Кнежевич зустрівся з Плохiлем, - повідомив куратор.

- Ой, але ж він ще зовсім не готовий! Ми не встигли навіть завчити інформацію, - захвилювався друг.

- Це не біда, адже минуло лише два дні. Думаю, шпигун хоче просто нагадати про себе і нагнати більше страху на бідну дитину. Можеш прослухати, про що вони там говорять? - попросив агент Бульдог.

- Буде зроблено!

Макс натиснув кнопку і зателефонував Віталіку на розумний годинник, бажаючи скористатися функцією батьківського прослуховування. Але той виявився не в мережі. Хлопчик одразу ж повідомив про це в агентство:

- Плохiш не в мережі. Я за нього хвилююся.

- Це зайве, наші люди за ним спостерігають і зможуть захистити в разі небезпеки, - заспокоїв його куратор.

- А знаєте що? Чи можуть наші агенти зняти їхню зустріч на камеру? Тоді я зміг би на відео прочитати їхню розмову по губах.

- Звідки такі навички? - здивувався Бульдог.

- Я в Америці навчився, пройшов спеціальне тренування у шпигунському музеї.

- Оце так! А зараз з'явилася можливість перевірити, чого тебе там навчили, - виголосив куратор.

Усю решту дня Макс намагався додзвонитися Віталіку, але незмінно отримував відповідь оператора про те, що абонент перебуває поза зоною звʼязку. Приводу хвилюватися  не було, адже друг перебував під надійною охороною агентства. Але зміст розмови під час зустрічі, дуже хвилював хлопчика.

Уранці наступного дня Макс сидів в агентстві перед великим екраном і намагався прочитати по губах розмову Плохiша і Кнежевича, зняту на відео. Співробітники агентства стояли навколо і спостерігали, всім було цікаво, якого такого трюку навчився Актор в Америці.

- Шпигун: "Я не жартував, коли погрожував твоїй мамі..."

Плохiш: "Не треба, дядечко... я ще не встиг розпитати Актора..."

Шпигун: "Так я змушу тебе поквапитися..."

Плохiш: "Він нічого мені не розповідає..."

Шпигун: "Даю тобі тиждень часу... Якщо не витягнеш  відомості, то будеш звинувачувати себе в тому, що станеться з твоєю матусею..."

На цьому відео закінчювалося.

- Хвалю, агенте 2601! - вигукнув здивований куратор, який стояв за його кріслом.

- Ти чудово впорався!- поклала руку на його плече Сакура.

- Малюк не даремно в Америку мотався! - підтримав агент Болт.

- Залік Акторові! Так навіть я не вмію, - пролунав позаду зарозумілий голос Шерхана.

- А все ж таки молодець цей Плохiш, не злякався і зайвого не бовкнув, - зауважив агент Факс. І з цим Макс був абсолютно згоден.

А ще він помітив на запису, що у Віталіка був відсутній годинник: "Так ось у чому справа! Він просто забув його надіти."

На першій же перерві у школі Макс розшукав Плохiша:

- Привіт! Куди подівся твій годинник? - одразу запитав він.

- О, а ти пр-ро це звідки знаєш? - здивувався друг.

- Я знаю навіть більше. Наприклад про те, що вчора ти зустрічався з російським шпигуном, - випалив Макс.

Віталік витріщив очі. У його мозку ніяк не вкладалося, звідки другові стали відомі такі подробиці.

- Окрім того, я навіть знаю, про що ви говорили, - додав той.

- Та ну! І пр-ро що ж? - не повірив Плохiш.

- Він дав тобі тиждень терміну, щоб роздобути відомості, хіба не так?

- Ой!.. Так усе й було... але ж... як?... я не розумію... - здивований Віталік не міг повірити своїм вухам. - Це знову він... ну той... твій метод індукції?