Читати книгу - "Тінь над Дніпром, Наташа Голуб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Металевий скрегіт закрив за ними вхід у шахту. Всередині панувала гнітюча темрява, яку не могли пробити навіть ліхтарики. Повітря було важке, насичене пилом і спогадами. Це місце давно ніхто не використовував, і тепер воно стало їхнім тимчасовим порятунком — або пасткою.
— Лише вперед, — прошепотіла вона, тримаючи руку Романа. Їхні пальці були холодні, але стиснуті так міцно, що здавались єдиним цілим.
За ними рухалась ще одна пара — дівчина з флешкою і мовчазний технік. Вони обережно переступали через уламки, кабелі, шматки бетону. Кожен звук здавався голоснішим, ніж постріл, і змушував усіх зупинитись, прислухатись, затамувавши подих.
— Як довго ще? — спитала дівчина. — Це місце наче не має кінця.
— Ще хвилин п’ятнадцять, якщо не буде завалів, — відповів технік. — Але не сподівайтесь на легкий вихід. Вони нас шукають.
Вона зупинилася. Прислухалась. І почула це — ледь чутний гул. Не від машин. Від дронів.
— Вони в повітрі, — прошепотіла. — Шукають теплові сигнали. Ми мусимо охолонути.
Вони швидко вимкнули всі джерела тепла: ліхтарики, планшети, навіть годинники. Притулились до холодних бетонних стін, затамувавши подих.
Дрон пролетів над вентиляційною шахтою. Його світло ковзнуло повз щілину, як лезо. Мить — і тиша. Вони вижили. На цей раз.
На поверхні тим часом набирала сили нова хвиля спротиву. Файл, який вони передали раніше, почав ширитись мережею. Люди почали питати. Вимагати. І серед тих, хто ще вчора мовчав, заговорили навіть ті, кого вважали частиною системи.
— Звідси вже недалеко, — сказав Роман, коли вони побачили перший проблиск світла.
Вихід був частково завалений, але не безнадійно. Вони почали розбирати уламки руками. Камінь за каменем. Подряпини. Кров. Але нарешті — свіже повітря. Перша затяжка здавалася ковтком нового життя.
— Ми ще живі, — прошепотіла вона. — І це означає, що ми ще можемо боротися.
Роман подивився на неї.
— А якщо ми не зможемо зупинити його?
Вона мовчки подивилась вперед. За горизонтом починало сіріти. Світанок. Але поки що — без миру.
— Значить, ми зробимо так, щоб нас запам’ятали.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тінь над Дніпром, Наташа Голуб», після закриття браузера.
