Читати книгу - "Мауглі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Каа знову поплив угору за течією річки, доки не досяг піщаної відмілини біля гирла ущелини.
— Дивися, он там лежать останні жертви Дрібного Народцю! — сказав він.
На відмілині лежали скелети пари оленів і буйвола. Мауглі бачив, що ні шакал, ні вовк не чіпав цих кісток: вони зберігали те положення, в якому тварину застала смерть.
— Ці нещасні, мабуть, не знали, куди потрапили. Вони перейшли заборонену лінію, і бджоли кинулися на них і вбили, — пробурмотів Мауглі. — Ходімо краще звідси швидше, доки Дрібний Народець не прокинулися.
— Вони не прокинуться аж до світанку, — сказав Каа. — Тепер я дещо розповім тобі. Багато-багато років тому забіг сюди з півдня один олень, за яким гналася Зграя. Він не знав цієї частини Джунглів. Засліплена страхом, тварина примчала до цих бескидів і стрибнула вниз у річку. За нею летіла Зграя, яка була так розпалена переслідуванням, що не помітила, куди привів її слід здобичі. Багато вовків зі Зграї кинулися тоді зі скелі у воду за оленем, та вони всі померли раніше, ніж торкнулися води. Але й ті, хто не стрибнув у воду, залишилися нерухомими на скелях. Олень же виявився живим!
— Як це могло статися?
— Отак. Він примчав першим і, рятуючи своє життя, встиг стрибнути вниз раніше, ніж Дрібний Народець зрозумів, у чому справа.
А коли він зрозумів і приготувався до нападу, олень був уже у воді. Зграя ж, яка мчала за ним, наскочила просто на Дрібний Народець, стривожений рухом оленя й уже готовий до битви.
— Тож, кажеш, олень залишився живим? — перепитав Мауглі із запалом.
— Живий! Принаймні він не загинув тоді й, в усякому разі, якщо й загинув від чогось іншого, то не від Дрібного Народцю. Але у воді не було нікого з таким сильним тілом, як моє, щоб допомогти йому впоратися з течією; його, звичайно, ніхто не чекав у воді, коли він стрибнув у річку, як чекатиме маленьку людину один глухий, жовтий, старий пласкоголовий пітон, коли ззаду будуть мчати всі Червоні Собаки Декану. Ну, що ти думаєш тепер?
Каа поклав голову на плече Мауглі й поворушив своїм язиком біля його вуха. Обидва мовчали певний час, доки нарешті Мауглі першим не порушив тишу, прошепотівши:
— Це означає — потягти смерть за вуса. Каа, ти справді наймудріший у Джунглях.
— Так, це говорять й інші, не лише ти. Тепер обміркуй: якщо Червоні Собаки гнатимуться за тобою…
— О, вони, певно, гнатимуться за мною. Я зможу їх заманити. У мене під язиком є достатньо гострих, чіпких колючок, які увіп’ються в їхню шкіру.
— Якщо вони, засліплені люттю й гонитвою, бігтимуть за тобою і не бачитимуть нічого, крім твоїх плечей, то всі впадуть мертвими, навіть і ті, які кинуться у воду і попливуть вниз, бо Дрібний Народець поженеться за ними скрізь і накриє собою їх геть усіх. До того ж води Вайнганги стрімкі, а собак ніхто не підтримуватиме у воді. Якщо ж хтось із них упорається з течією Вайнганги й залишиться живим, то його віднесе просто до берега Сіонійських гір, де очікуватиме Зграя, яка перегризе йому горло.
— О! Ніхто не вигадає кращий план! Отже, уся справа в тому, щоб пробігти та стрибнути! Які дрібниці! Я намагатимусь добре заприятелювати з Червоними Собаками, так, щоб вони не відстали від мене!
— А ти оглядав скелі там, нагорі, з боку берега?
— Ні! Я мало не забув зробити це!
— То йди й оглянь. Там вся земля поорана ямами й тріщинами. Якщо ти зробиш хоча б один хибний крок, то твоє полювання закінчиться. Ну, я залишаю тебе тут і зараз піду повідомити Зграї, де вони мають чекати на Червоних Собак. Роблю це лише заради тебе, тому що, зізнаюся, я не маю ані найменшого бажання водитися з вовками!
VКоли Каа не бажав підтримувати з кимсь знайомства, то він умів бути таким неприязним, як навряд чи хтось інший у Джунглях, хіба за винятком Багіри. А у ставленні до вовків Каа не був особливо люб’язним. Попрощавшись із Мауглі, пітон вирушив униз по річці. Він підплив до Скелі Миру і побачив Акелу та Фао, які, стоячи на березі, прислухалися до нічних звуків.
— Гей, ви, вовки! Слухайте! — крикнув глузливо Каа. — Червоні Собаки повинні помчати вниз до річки. Якщо у вас вистачить сміливості зустріти
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мауглі», після закриття браузера.