Читати книгу - "Сфера"

нагадував корабельний кіль, на його несміливу усмішку. Зітхнула, вдивилася. Зрозуміла, що так усміхаються люди, які не втямили до кінця суті анекдоту. Все ж таки — думала останніми днями Мей про Френсіса — наскільки він протилежний до Кальдена. Кальден — привид, який прагне, щоб Мей за ним ганялася, а Френсіс завжди доступний, геть позбавлений таємничості. Раз чи двічі у хвилини слабкості Мей розмірковувала, як вона вчинить, коли знову його зустріне. Чи піддасться вона його бажанню бути поруч із нею, простому прагненню її бачити? Це питання не виходило з голови протягом багатьох днів, але тільки тепер знайшла відповідь. Ні. Він далі їй відразливий. Його боягузтво. Його настирливість. Його благальний голос. Його злодійкуватість.

— Ти стер відео? — запитала вона.

— Ні, — відповів він. — Знаєш, що не можу. — Потім усміхнувся й крутнувся у кріслі. Так, наче сприймав це за дружню розмову. — У «БіоСфері» було запитання, і я відповів за тебе. Думаю, ти не заперечуєш, якщо «Сфера» надішле Ємену допомогу?

На мить уявила, як зацідить кулаком йому в пику.

— Френсісе, будь ласка, йди, — сказала вона.

— Мей. Ніхто інший відео не бачив. Кліп в архіві. Один із десяти тисяч схожих, які щодня йдуть у хмару лише від «Сфери». Один із мільярда у всьому світі, і це стається щодня.

— А я не хочу, щоб воно було одним із мільярда.

— Мей, розумієш, з технічного погляду воно нам уже не належить. Я не можу його стерти, навіть якби дуже захотів. Це як новина. Навіть якщо сталася з тобою, вона тобі не належить. Історія тобі не належить. Тепер те відео — частка колективного літопису.

Мей здалося, що в неї зараз лусне голова.

— Маю купу роботи, — сказала вона, ледве втримавшись, щоб не зацідити йому ляпасу. — Забирайся.

Тепер він, здається, вперше втямив, що вона й справді його не переносить і бачити не хоче. Його обличчя перекосилося, він, здається, закопилив губу. Витріщився на свої туфлі.

— Знаєш, а вони схвалили «ДітоСтежку» у Веґасі.

Хоча й ненадовго, але її пройняло співчуття до нього. Френсіс — доведена до відчаю людина, яка не мала дитинства; поза сумнівом, змалечку намагався всім навколо себе догодити, цілій низці отих прийомних батьків, які й не збиралися брати його до себе назавжди.

— От і чудово, Френсісе, — мовила вона.

Усмішка почала зароджуватися на його обличчі. Бажаючи заспокоїти його і знову взятися до роботи, вона пішла далі.

— Рятуєш багато життів.

Він аж засяяв.

— Знаєш, за півроку все налагодиться. «ДітоСтежка» з’явиться всюди. Повне покриття. Можна відстежити кожну дитину, тепер усі діти у безпеці назавжди. Це сам Стентон мені сказав. Знаєш, що він був у мене в лабораторії? Особисто цікавився. І може, назву змінять на «ВірДіти». Зрозуміла? «ВірТи», «ВірДіти»?

— Дуже добре, Френсісе, — сказала Мей, її тіло захлинулося у хвилі співчуття, у мішанині емпатії, жалю і навіть захоплення. — Поговоримо пізніше.

Такі події, як у Френсіса, ставалися у ті тижні неймовірно часто. Казали, нібито «Сфера» і Стентон, зокрема, мають перебивати на себе управління Сан-Вінченцо. Це був досить розумний крок, беручи до уваги, що більшість міських служб отримували фінансування й удосконалювали свою діяльність за рахунок компанії. Ходили чутки, нібито інженери з «Проекту-9» придумали, як замінити випадкову плутанину в нашому мозку вві сні структурованим мисленням і розв’язанням реальних завдань. Інша команда у «Сфері» була дуже близька до того, щоб зуміти гасити силу торнадо відразу після виникнення. А ще загальний проект-улюб-ленець геть усіх, що вже тривав не один місяць, — підрахунок піщинок у Сахарі. Та чи це потрібно світові? Користь від здійснення проекту не впадала в око, але Мудреці ставилися до нього з почуттям гумору. Стентон як ініціатор називав її веселою витівкою задля того, щоб переконатися, чи це взагалі можливо — хоча сумнівів не мало би виникати, адже задіяли дуже простий алгоритм, — і тільки після того вже з науковою метою. Мей, разом із більшістю сфероїдів, сприймала проект як демонстрацію сили і підтвердження того, що з волею, винахідливістю й фінансовими можливостями «Сфери» жодне земне питання не залишиться без відповіді. Тож восени з відвертою театральністю — процес розтягли на довший період, ніж необхідно, бо підрахунки тривали лише три тижні — вони нарешті оприлюднили число піщинок у Сахарі; число, до смішного величезне, що спершу нічого ні для кого не значило, хіба що «Сфера» дотримала слова. Що пообіцяла компанія, те і зробила. До того ж із завидною швидкістю та дієвістю.

Головною новиною, про яку сам Бейлі «цвіркав» що кілька годин, було стрімке зростання у США та й у всьому світові законно обраних лідерів, які вирішили стати прозорими. Для більшості умів тенденція видавалася незворотною. Коли Сантос перша оголосила про свою новомодну прозорість, у медіа з’явилося чимало відгуків, але вибуху, на який сподівалася «Сфера», не сталося. Водночас люди входили у мережу, дивилися і починали усвідомлювати, що член конгресу страшенно поважна — вона дозволяє глядачам побачити і почути все те, що відбувається з нею протягом дня, без купюр і цензури, — тож аудиторія глядачів зростала експонентно. Сантос щодня оприлюднювала свій графік і вже до кінця другого тижня, під час зустрічі з групою лобістів, які хотіли бурити свердловини в тундрі Аляски, вже мала мільйони глядачів. З лобістами поводилася надзвичайно щиросердно, ніяких тобі проповідей чи потурання. Була дуже відверта, ставила запитання, які мали би лунати за зачиненими дверима, що робило перегляд захопливим, навіть натхненним.

До кінця третього тижня ще двадцять один народний обранець у США звернувся до «Сфери» з проханням допомогти стати прозорими. Серед них і мер Сарасоти, сенатор із Гаваїв і, це й не дивно, два сенатори з Каліфорнії. Міська рада Сан-Хосе у повному складі. Керівник Індепенденса, що в штаті Канзас. І щоразу, коли хтось із них приставав до гурту прозорих, Мудреці про це негайно «цвіркали», а тоді відбувалися нагально організовані прес-конференції, демонструючи черговий прозорий день. Під кінець першого місяця з усього світу надійшло тисячі прохань. Стентон і Бейлі, як вони казали, були вражені, вдоволені, ошелешені, бо такого розвитку подій не сподівалися. «Сфера» виявилася неготова задовольнити такий великий попит. Але старалася.

Стрімко активізувалося виробництво камер, поки що недоступних для посполитих споживачів. На виробничих потужностях у китайській провінції Гуандун на заводі запрацювали нічні зміни, починалося будівництво другої черги заводу, щоб учетверо збільшити випуск продукції. Щоразу, коли встановлювали камеру і новий обранець погоджувався на прозорість, лунало оголошення від Стентона, відбувалося святкування й аудиторія глядачів зростала. До кінця п’ятого тижня налічувалося шістнадцять тисяч сто вісімдесят вісім офіційно обраних уже прозорих представників від Лінкольна до Лахора, а заявки надходили і надходили.

Від увічливого до навального збільшувався тиск на тих, хто не наважувався випрозоритися. Експерти та виборці ставили