Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

— Гадаєте, що за вбивством Вищого лорда стоїть інший Вищий лорд? — Великий підскарбій скинув тонкі брова, здивовано поглянувши на монарха.

— Якщо це так, то нам не потрібна буде війна з імперією, — сумно похитав головою король. — Все почнеться і завершиться у Содії. Але мене це бентежить. Якщо лорду Долайну і його людям не вдасться вийти на слід вбивці… це все похитне.

— І що ви хочете від мене?

Оуен подався вперед, поглянув на старого:

— Мені відомо, що у вас є власні шпигуни, лорде Стері. Мені також відомо, що ви неодноразово допомагали моїй матері, коли вона була у скрутному становищі. Я прошу вашої допомоги. Я хочу зрозуміти, хто саме ворог корони. Допоможіть мені з’ясувати це. 

Великий підскарбій опустив погляд, а потім подивився на молодого короля і посміхнувся:

— Мої шпигуни вже працюють над цим, ваша величносте. Як тільки їм вдасться щось з’ясувати, я повідомлю вам.

— Дякую, лорде Стері.

— І я вам дякую, мілорде. За довіру.

З тієї зустрічі Оуен пішов більш впевненим у майбутньому, ніж за кілька годин до того. Він навіть знову посміхався. Та справжня щира посмішка з’явилася на його обличчі, коли до його кімнат залишалося кілька кроків.

Бо саме біля його кімнат він побачив жінку, яка бентежила його думки. Змушувала серце битися частіше. Заради її безпеки він має зробити все, щоб якомога скоріше знайти ворога серед своїх. І знищити його.

Королева побачила його за мить, її губи здригнулися:

— Ваша величносте.

— Ваші речі вже перенесли, моя королево? — Оуен крокнув до неї. — Тепер мої кімнати і ваші кімнати також?

— Майже, — вона все ж таки посміхнулася. Так невпевнено. Так нервово. 

— Не можу вже дочекатися, коли вони залишать нас удвох, моя королево.

— І я, — ледь чутно відповіла Айла. Зашарілася і опустила очі.