Читати книгу - "Свобода"

любовних справах свого кращого друга. Коли Річард сказав по телефону, що настав час йому залишити старі дитячі звички в минулому і вступити в серйозні стосунки з дорослою жінкою, в голові Волтера задзвонив тривожний сигнал. Тією жінкою стала Еллі Посада з Еквадору. Їй було далеко за тридцять, і вона мала двох дітей, чийого батька, водія лімузина, вбили, коли він зупинився на Естакаді Пуласкі через поломку автівки (від уваги Петті не приховалося те, що хоча в Річарда й було багато дуже молоденьких дівчат, для розваг, жінки, з якими він мав більш-менш довгі стосунки, були його віку чи навіть старші). Еллі працювала в страховому агентстві й мешкала по сусідству з Річардом. Майже рік він бадьоро повідомляв Волтеру про те, як несподівано швидко її діти полюбили його, а він полюбив їх, та як чудово приходити додому, коли там на нього чекає Еллі, та як він зовсім припинив цікавитися іншими жінками; розповідав, що він ніколи не був таким ситим чи здоровим відтоді, як жив з Волтером, та (і саме це викликало тривогу Волтера) яким чудовим виявився страховий бізнес. Волтер сказав Петті, що чув у тоні Річарда дещо вражаюче абстрактне, теоретичне, дещо зовсім віддалене протягом цього нібито щасливого року, тому він зовсім не здивувався, коли натура Річарда врешті-решт виявила себе. Музика, яку він почав грати в «Горіховому сюрпризі», виявилася ще навіть більш захоплюючою, ніж страховий бізнес, а худенькі чікси з кола спілкування його молодих товаришів по групі — не такими вже й нецікавими, а Еллі виявилася жахливою буквалісткою, коли мова зайшла про монопольне право на секс; і дуже довго він боявся зайти до власного дому навіть уночі, бо Еллі сиділа в засідці цілими днями. Незабаром після цього Еллі підбила й усіх інших орендарів поскаржитися на його кричуще присвоєння загального комунального простору, тому його відсутній до того моменту домовласник надіслав йому безжалісного офіційного листа — і сорокачотирирічний Річард опинився на вулиці посеред зими з пустими кредитками та з квитанцією на помісячну оплату в розмірі трьохсот доларів за зберігання усього його хламу.

І тоді настала зіркова година для Волтера, як для старшого брата. Він запропонував Річарду засіб жити спокійно, не сплачуючи за оренду, присвятити себе написанню пісень у тиші й спокою та заробітку непоганих грошей, і водночас розібратися у власному житті. Волтер успадкував від матері її милий маленький будиночок на озері біля Гранд-Репідз. Він хотів би дещо там відремонтувати — як зовні, Так і всередині, але сам він із того часу, як звільнився з «ЗМ» і приєднався до природоохоронної організації, вже втратив надію зробити це сам, тому запропонував Річарду поїхати туди й пожити в тому будинку, почати відновлювати кухню, а потім, коли вже випаде сніг, настелити дах над задньою частиною будинку, вікна якої виходили на озеро. Річард отримуватиме тридцять доларів на годину плюс безкоштовні електрику та опалення, а також можливість працювати за власним розкладом. І Річард, який і вибору особливого не мав, приїхав до Берґландів (як сам він пізніше із зворушливою прямотою зізнався Петті), бо вони — найближчі йому люди, його подоба родини, і прийняв цю пропозицію вже наступного дня. Для Волтера ця згода була солодким підтвердженням того, що Річард справді його любить. А для Петті цей момент був просто небезпечним.

Стара завантажена «Тойота» Річарда зупинилася в Сент-Полі на шляху на північ. О третій дня, коли він приїхав, Петті вже була напідпитку, тому не дуже гарно проявила гостинність. Волтер приготував вечерю, поки вона продовжувала пити за трьох. Складалося враження, ніби вони обоє просто чекали, коли приїде їхній старий друг, щоб розповісти свої суперечливі версії того, чому Джоуї не приєднався до вечері, а замість цього грав у повітряний хокей із якимось дурнуватим прихильником правих на сусідньому дворі. Збентежений Річард постійно виходив надвір, щоб попалити та набратися сил перед наступним раундом берґландівської бійки.

— Все буде добре, — сказав він, повертаючись. — Ви, друзі, — дуже гарні батьки. Це ж просто, ну, знаєте, коли дитина — яскрава особистість, вона може влаштовувати справжню драму навколо своєї індивідуальності. Він просто це переросте.

— Господи, — вигукнула Петті, — де ж ти стільки мудрощів набрався?

— Річард один із тих химерних людей, хто все ще читає книжки, а потім розмірковує над усім, — відповів за нього Волтер.

— Так, на відміну від мене, знаю, — Петті обернулася до Річарда. — Кожного разу так трапляється, що я не читаю того, що він мені радить. Іноді я просто вирішую, що ті книжки — нецікаві. Тому є в цій фразі якийсь підтекст, щодо мого інтелекту рівня нижче середнього.

Річард пильно подивився на неї:

— Ти б пила менше, чи що.

З таким самим успіхом він міг би штовхнути її в груди. У той час як критика з боку Волтера лише стимулювала її погану поведінку, та ж сама критика, але з боку Річарда, підкреслила дитячість її слів, виставила її непривабливість на денне світло.

— Петті дуже боляче, — тихо пояснив Волтер, ніби даючи знати Річарду, що він усе одно вірний своїй дружині, хоча й сам не розуміє чому.

— Можеш пити, що забажаєш, мені-то що, — заявив Річард. — Просто кажу: коли хочеш, щоб хлопець повернувся, могла б удома все привести до ладу.

— В якомусь сенсі я навіть не впевнений, що справді хочу, щоб він повернувся, — заперечив Волтер. — Мені дещо подобається ця відпустка від його зневаги.

— Отже, підсумуємо, — зітхнула Петті. — Джоуї отримує власну індивідуальність, Волтер — полегшення, а що ж для Петті лишається? Хіба що вино. Так? Петті дістається вино.

— М-м-м, — протягнув Річард, що я чую, це жалість до себе?

— Заради бога, — видихнув Волтер.

Було жахливо бачити Річардовими очима те, на що вона перетворилася. Коли він був на відстані тисячі двохсот миль від них, було легко насміхатися над його любовними пригодами, вічною юністю, невдалим рішенням відкинути все дитяче і знати, що тут, у Ремзі-Гіллі, все по-дорослому. Але зараз він стояв на її кухні — такий високий, що здивувало її і перехопило подих; риси його обличчя а-ля Муаммар Каддафі загострилися; в його густому темному волоссі з’явилися срібні пасма — і він моментально вивів на чисту воду ту ексцентричну дитину, якою вона й залишилася, замкнувши себе в стінах свого чудового будинку. Вона втекла від хлоп’яцтва, яке панувало в родині