Читати книгу - "Свобода"

батьків, але врешті-решт сама уподібнилась великій дитині. Вона ніде не працювала, її діти стали більше схожими на дорослих, ніж вона сама; в неї навіть сексу майже не було! І їй стало соромно стояти перед його очима. Всі ці роки вона оберігала, немов скарб, свої спогади про їхню маленьку подорож, надійно замкнула цю таємницю десь у глибині своєї душі, і та стала старіти, як вино, тому — в якомусь символічному сенсі — те, що могло б у них вийти, лишилося живим і виросло разом з ними. Природа такої імовірності змінювалася, ніби старіла у закоркованій пляшці, але не зіпсувалася, а лишилася потенційно готовою для вжитку, і це її заспокоювало: розпусний Річард Катц колись запрошував її переїхати до Нью-Йорка разом із ним, але вона відмовилася. А тепер вона побачила, що так просто не буває. Їй сорок два роки, і вона ставала затятою алкоголічкою.

Вона обережно встала, намагаючись не гойдатися, а потім вилила вміст напівпорожньої вже пляшки до водостоку. Поставила порожній бокал до раковини і сказала, що піде наверх трохи перепочити, а чоловіки можуть щось підвечеряти.

— Петті, — почав Волтер.

— Усе гаразд: Справді, все добре. Я просто забагато випила. Мабуть, повернуся до вас трохи пізніше. Перепрошую, Річарде. Дуже рада тебе бачити. Але я вже ледве на ногах тримаюсь.

Хоча вона й любила їхній будиночок на озері і сама раніше не один тиждень там провела, зализуючи рани, жодного разу вона не їздила туди тієї весни, коли там працював Річард. Волтер декілька разів знаходив час і їздив допомагати йому на вихідних, але Петті було соромно. Вона лишалася вдома й намагалася підтримувати себе у формі: озброївшись порадою Річарда про випивку, вона знову почала бігати вранці та добре їсти, набрала ваги достатньо, щоб розгладити ті зморшки, що утворилися від втоми на її обличчі, й примирилася з реальністю своєї зовнішності, на яку вона не звертала уваги раніше, перебуваючи у вигаданому світі. Але імідж змінювати вона не хотіла, бо так уже зробила одного разу її ненависна сусідка Керол Монаген, коли на сцені з’явився її не менш ненависний хлопець Блейк. Що б не робила Керол, усе одразу піддавалося анафемі з боку Петті, але потім вона переборола себе й послідувала прикладу Керол. Позбавилася свого хвостика, пофарбувала волосся й зробила собі зачіску, відповідну її віку. Потім зробила все можливе, щоб зустрітися зі своїми старими подругами з баскетбольної команди, і вони щиро винагородили її своїми компліментами з приводу того, як добре вона виглядає.

Річард збирався повернутися на схід наприкінці травня, але, як того й слід було від нього чекати, ще не завершив роботи з дахом навіть у середині червня, коли Петті приїхала до озера, щоб перепочити кілька тижнів. Волтер поїхав із нею, але лише на чотири дні, щоб потім вирушити на елітну рибалку, що її влаштовував головний жертводавець його природоохоронної організації у своєму розкішному «таборі» в Саскачевані[87]. Аби якось загладити провину за свою непривітність взимку, Петті стала взірцем гостинності в тому будиночку біля озера, готуючи чудові страви для Волтера та Річарда, поки вони стукали молотками та розпилювали щось на задньому дворі. Вона пишалася тим, наскільки тверезою була увесь час. Увечері їй було зовсім нецікаво дивитися телевізор без Джоуї. Вона вмощувалася в улюблене крісло Дорогі й читала «Війну та мир», яку їй так довго вже радив Волтер, поки чоловіки грали в шахи. На щастя всіх присутніх, Волтер грав краще, ніж Річард, тому зазвичай вигравав, але Річард наполегливо просив зіграти ще, щоб узяти реванш, і Петті знала, що це досить складно для Волтера — він завжди дуже хотів вигравати, тому викладався на сто відсотків, а потім довго крутився в ліжку, намагаючись заснути.

— Знову ти в середині десь граєш, — казав Річард. — Ти Завжди концентруєшся на середині дошки. Ненавиджу це:

— Так, саме це я і роблю, — погоджувався Волтер, задихаючись від наростання серйозності змагання.

— Я так скоро збожеволію.

— Звісно, ця стратегія дуже ефективна, — додавав Волтер.

— Вона ефективна лише тому, що мені бракує терпіння, щоб помститися тобі.

— Ти ведеш дуже цікаву гру. Ніколи не знаю, яким стане наступний твій хід.

— Так, але я все програю й програю.

Дні стояли сонячні й довгі, а от уночі було на подив прохолодно. Петті завжди подобався початок літа на півночі: це нагадувало їй про перші її дні в Гіббінгу з Волтером, Свіже повітря й волога земля, хвойний запах, світанок її життя. Їй здавалося, що до цієї миті вона завжди була дорослою. Наче дитинство у Вестчестері, хоч і трапилось хронологічно раніше, якимось чином перенеслося у пізніше й більш грішне життя. Всередині будинку панував застарілий приємний запах, який нагадував про Дороті. А на вулиці Петті одразу бачила озеро, яке разом із Джоуї вирішила назвати Безіменним, — воно тільки-но звільнилося від криги, було темним від кори та голок, і в ньому відбивалися світлі-пресвітлі хмаринки. Влітку листопадні дерева приховували під собою ще один, єдиний дім по сусідству, до якого на вікенди та у серпні приїздила родина на прізвище Ландер. Між будинком Берґландів та озером пролягав пагорб, весь укритий травою; на ньому росло кілька величезних берез, і коли сонце чи вітерець змушував комарів поховатися по домівках, Петті влаштовувалася на траві з книгою і проводила там довгі години, почуваючись повністю відчуженою від реального світу, і тільки рідкий літак над її головою чи автівка, що проїжджала сільською дорогою, порушували її спокій.

За день до того, як Волтер мав поїхати до Саскачевана, серце в неї забилося швидше. Так іноді воно вчиняло, її серце. Наступного ранку, після того як вона відвезла Волтера до злітної смуги Гранд-Репідз і повернулася додому, воно забилося так сильно, що вона яйця в руці не втримала, коли збивала тісто для млинців. Вона зіперлася руками на стіл і кілька разів глибоко вдихнула, перш ніж взятися прибирати розбите яйце з підлоги. Фінальний етап ремонтних робіт на кухні мав виконати Волтер трохи пізніше, але нова кахлева підлога мала бути покладена виключно Річардовими зусиллями, а він за неї ще й не брався. Замість того, як він сам їм сказав, він вчився грати на банджо.

Хоча сонце встало вже чотири години тому, було все ж досить рано, коли він вийшов зі своєї спальні, одягнений у джинси та сорочку, яка свідчила про його підтримку Субкоманданте Маркоса[88]