Читати книгу - "Червоний рахунок, Сергій Фішер"

— Це в його інтересах, — пояснив детектив. — Якщо схема була менш розгалужена, якщо в ній брало участь менше студентів, то і його провина менша. Крім того, він все ще сподівається на угоду зі слідством.

Злата замислилася. Це мало сенс. Терещенко міг погодитися свідчити на її користь, якщо це допоможе йому самому.

— Добре, — сказала вона нарешті. — Спробуйте поговорити з ним. А мені потрібно підготуватися до слухання. Якщо Дамир збирається представити мене як активну учасницю схеми, я маю бути готова захищатися.

Дорогою назад до гуртожитку Злата була мовчазною. Вона прокручувала в голові розмову з Дамиром, особливо його останні слова про ключик. Як він міг так точно вловити значення цього символу для неї? І що мав на увазі, кажучи, що вона йому «по-справжньому подобалася»? Це була просто ще одна маніпуляція чи щось інше?

— Про що задумалася? — запитала Соня, коли вони вже підходили до гуртожитку.

— Про Дамира, — чесно відповіла Злата. — Про те, як він змінився. І в той же час залишився тим самим.

— Він просто намагається врятувати свою шкуру, — Соня знизала плечима. — Не будь наївною.

— Знаю, — Злата кивнула. — Але щось у його поведінці сьогодні було... дивним. Наче він хотів сказати щось більше, ніж сказав.

— Не дозволяй йому знову заплутати тебе, — Соня стиснула її руку. — У нас є план. Зосередимося на ньому.

Злата кивнула, але думки про Дамира і його дивну фіксацію на її браслеті не залишали її. Вона крутила кулон-ключик між пальцями, роздумуючи, чи не є це якимось натяком, підказкою. Можливо, ключ до перемоги над Дамиром ховався прямо у неї на зап'ясті весь цей час?