Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

141

Тунд — «Роздута», ріка, що оперізує Вальхаллу.

142

Вальґрінд — «Брама мертвих», головні ворота Вальхалли.

143

Більскірнір — «Світлобагатий», обійстя Тора.

144

Лерад — те саме, що Аск Іґґдрасіль, світове дерево.

145

Ейктюрнір — досл. «Дуборогий».

146

Хверґельм, Хверґельмір — «Кипучий казан», джерело у Хель.

147

Сід — «Повільна».

148

Від — «Широка».

149

Свьоль — «Холодна».

150

Фімбультул — «Чарівна» або «Та, що належить велетням».

151

Рін — імовірно, йдеться про Райн.

152

Ґейрвімуль — «Повна списів».

153

Віна — радше за все, йдеться про Двіну/Даугаву.

154

Слід — «Люта; та, що карає».

155

Хрід — «Буря».

156

Сільґ — «Ковток».

157

Їльг — «Вовчиця».

158

Вьонд — «Рана».

159

Стрьонд — «Берег».

160

Лейптр/Лейфтр — «Блискавка».

161

Міст асів — веселка; також відома в нордичній традиції під назвами «Більрьост» і «Біфрьост» — досл. «Тряський шлях».

162

Імена коней перекладаються наступним чином: Ґлад — «Радісний»; Ґюллір — «Золотавий»; Ґлер — «Світло»; Скейдбрімір — «Той, що форкає на бігу»; Сільврінтопп — «Срібляста холка»; Сінір — «Жилавий»; Ґісль — «Сяючий»; Фальховнір — «Мохноногий»; Ґулльтопп — «Золота грива»;Леттфеті— «Легконогий».

163

Рататоск — досл. «Гризозуб».

164

Арвак і Альсвінн — відповідно «Ранній» і «Прудкий»; ковальські міхи на їхніх спинах роздмухують жар сонця.

165

Свалін — досл. «Охолоджувач». Він начебто має брати на себе частину сонячного жару. Взагалі, образ сонячного щита, що їде небом на возі, відомий на Півночі ще з бронзової доби (найвідоміший артефакт — так звана Трундхольмська солярна колісниця з північно-західної Зеландії, описана, зокрема, археологом Оле Кліндт-Єнсеном у його книжці «Данія до вікінгів»).

166

Скьолль — «Омана»; Хаті — «Ненависть».

167

Хродвітнір — вовк Фенрір.

168

У цій строфі Одін радить загасити вогонь, щоб дим розвіявся і відкрилося небо.

169

Скідбладнір — «Дошкобудований», корабель Фрейра, що його за потреби можна розібрати і сховати до гаманця. У його вітрила завжди дує попутній вітер.

170

Слейпнір — «Швидкоковзаючий», чарівний восьминогий кінь Одіна.

171

Браґі — норвезький скальд IX ст. на прізвисько Старий, що згодом став божественним покровителем поезії.

172

Хаброк — «Довгі штани», натяк на характерне оперення на яструбиних ногах.

173

Еґір — морський велет, у якого боги іноді збираються на бенкети.

174

У цій строфі йдеться, швидше за все, про поїздку Одіна до велета Вафтрудніра (див. пісню «Бесіда з Вафтрудніром»).

175

Під «недобрим другом» мається на увазі сам Одін, який колись був прихильним до Ґейрреда, а тепер хоче його покарати.

176

Діси розгнівані — діси, духи-хранителі, покинули тебе.

177

Ці рядки можна тлумачити так, що кожне з імен Одіна позначає якусь одну його властивість, але зрештою всі ці властивості зливаються в єдиному образі; Одін набуває цілісности, втілюючи всі свої жахливі епітети.

178

Альвів світило — сонце.

179

Брата убивця мого — про якого брата йдеться, важко сказати напевно. За однією версією, тим братом був пастух на кургані, що заважав проїхати «крізь пломінь смертельний» (хоча головною перепоною були просто злющі собаки на подвір'ї); але тоді текст мав би містити повідомлення про розправу Скірніра над ним. За іншою версією, братом Ґерд був йотун Белі, якого вбив саме Фрейр.

180

Яблука життя — радше за все, йдеться про «яблука богині Ідунн», які здатні омолоджувати і зустрічаються у багатьох індоєвропейських міфах.

181

Ймовірно, йдеться про перстень Драупнір («Крапучий»), що був подарований Бальдрові Одіном на поховальному багатті, разом із ним перемістився до Хелю, а звідти був повернений через Хермода.

182

Сторож богів — Хеймдалль. Очевидно, зміст цієї строфи слід тлумачити як знущання з боку Скірніра: мовляв, на твою гидку подобу прийде почудуватися більше люду, ніж Хеймдалль здатен побачити за все життя своєї варти.

183

Звичай класти чортополох під камінь після жнив зафіксовано в Естонії. Можливо, він побутував і в Скандинавії, проте навряд чи в Ісландії, де хліборобство й понині майже нерозвинуте.

184

Сини Суттунґові — тобто йотуни. Суттунґ — велетень, що згадується у «Повчаннях Високого».

185

Про кого мова, достеменно невідомо. Ім'я можна перекласти як «Той, чиє обличчя вкрите сажею», або ж «Той, чиє обличчя вкрите намороззю».

186

«Турc» — тут: третя руна алфавіту «Футарк» (т. зв. «старші руни»).

187

Так само і зріжу — тобто зішкребу з палички; тоді чари втратять силу.

188

Харбард означає «Сивобородий». Не зовсім ясно, чому Тор зве його «юним юнаком» у першій строфі й «шмаркачем» у строфі 13. Можливо, це вказівка не на біологічний вік як такий, а радше натяк на неповноправність Харбарда? Бо ж відомо, що як раби, так і діти/юнаки були позбавлені багатьох прав і обов'язків, не вважалися, власне кажучи, повноцінними людьми.

189

Вівсянка з оселедцями — національна страва в Норвегії. Кашу варять не на молоці, а на воді, і не розмазню, а густу. Оселедців беруть солених чи вуджених, рубають на невеличкі шматочки і кидають до каші за кілька хвилин до того, як зменшити вогонь. Виходить проста і поживна їжа.

190

Харбард жартує. У строфі 56 він каже, що Тор може зустрітися з Фьорґун, тобто зі своєю матір'ю, у Верланді.

191

Вороги тут довкола — Тор ще не подолав протоку, тож досі перебуває у Йотунхеймі.

192

Шмаркач (kögursveini, ще kögurbami) — досл. «малолітній хлопець», «мала дитина», стала форма зневажливого звернення до юнака.

193

Про те, як Тор убив йотуна Хрунґніра, йдеться у «Молодшій Едді» («Едді Сноррі»).

194

Ці дивні заняття є метафорою на позначення процесу «робити неможливе», себто пручатися Одіну.

195

Тьяці, сина Альвальді, було убито, а очі його пожбурили на небо, і там вони стали зірками. Однак стосовно того, кому саме належить цей подвиг, існують дві версії. Згідно з однією («Молодша