Читати книгу - "Постріл із глибин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Лоріа повернувся в каюту, щоб переглянути малюнки Теккерея. Знов їх роздивляючись, він обдумував, що саме попросить Леді Річі написати, а також як саме оформити кожен малюнок[343].
Для капітана Тьорнера ця подорож поки що проходила як завжди, і начебто так мало бути в наступні чотири дні. Погода здебільшого залишалася спокійною. Вірогідність зустріти німецьку субмарину посеред океану була дуже малою. Проте, коли корабель наблизиться до берегів Ірландії, імовірність атаки підвищиться. Самого Тьорнера субмарини не дуже хвилювали, але в «Кунард» уже починали усвідомлювати, що підводні човни становлять дедалі більшу загрозу.
Перед кожним переходом Тьорнер отримував від компанії конфіденційні повідомлення та попередження щодо різних умов, які могли вплинути на подорож. Нещодавно вони також почали надсилати меморандуми від Адміралтейства, у яких ішлося про загрозу субмарин, та наводилися поради щодо того, як діяти в разі зустрічі з підводним човном. Керівники «Кунард» і досі перебували в упевненості, що жоден капітан субмарини не наважиться потопити пасажирський лайнер. Але в той же час вони бачили, що Німеччина без жодних вагань починає атакувати інші комерційні кораблі, а її підводні човни вже доходять аж до Ліверпуля. Один комерційний корабель, «Принцеса Вікторія», торпедували просто на виході з перекату річки Мерсі.
Ці атаки змусили Адміралтейство скласти спеціальні рекомендації щодо заходів у разі небезпеки. «Кунард» передала Тьорнерові наказ Адміралтейства припинити всі передачі повідомлень зв’язком Марконі, за винятком «надзвичайної необхідності»[344]. Окремо операторам бездротового зв’язку заборонили «теревенити»[345]. Пасажирам на борту залишили можливість тільки отримувати повідомлення, але не надсилати їх. Окрема інструкція Адміралтейства попереджала — виділено курсивом — «Кораблям слід обходити миси на безпечній відстані»[346].
Найповніші інструкції Адміралтейство склало в лютому 1915-го. Вони були зібрані в секретному меморандумі, який капітани мали зберігати в «місці, де його можна знищити на першу вимогу»[347]. У документі містилися наївні міркування та перекручені відомості про саму природу небезпеки, яку становлять субмарини. Палубну гармату субмарини в ньому називають «незначною зброєю», зазначаючи, що «постріли з гармат більшості субмарин не становлять небезпеки». Також тут повідомляють, що в разі влучення торпеди в судно не треба хвилюватись, адже «зазвичай у вас залишиться досить часу, щоб команда могла врятуватися за допомогою шлюпок, якщо вони зберігаються в належному порядку». Про пасажирів та їхню поведінку за таких умов у меморандумі ніяк не йшлося.
Натомість у документі було приділено багато уваги реалістичним описам уразливих місць підводних човнів із наполегливим спонуканням капітанів використовувати їх за будь-якої нагоди. «Якщо у вас по курсу раптово спливає субмарина з вочевидь ворожими намірами, правте прямо на неї на максимальній швидкості, змінюючи курс у разі необхідності, щоб субмарина залишалася чітко попереду». Коротше кажучи, Адміралтейство просило капітанів комерційних кораблів перетворити своє судно на атакувальну зброю й протаранити ворога. Такий маневр був досить ефективним завдяки відносній крихкості субмарин — і вже за тиждень це доведе «Дредноут»[348], протаранивши та потопивши U-29 під командуванням капітан-лейтенанта Веддіґена. Таким чином він, можна сказати, помстився за смерть команд «Aboukir», «Cressy» та «Hogue». Меморандум також радить британським кораблям видавати себе за кораблі нейтральних країн за допомогою фальшивих прапорів за будь-якої нагоди. «Це не є ні в якому разі негідним. Власники та командири мають повне право користуватися будь-якими методами, щоб ввести ворога в оману та видати британський корабель за нейтральний»[349].
Також у меморандумі був чіткий наказ, який став наслідком катастрофи «Aboukir»: «Усім британським океанським комерційним кораблям забороняється надавати допомогу судну, яке було торпедоване субмариною»[350].
Пізніше Адміралтейство також зробило заяву, що Тьорнер мав іще одну рекомендацію, від 16 квітня, у якій було зазначено: «Військовий досвід показав, що швидкісні пароплави можуть суттєво знизити ймовірність успішної несподіваної атаки субмарини за допомогою регулярної — кожні 10 хвилин або півгодини — зміни курсу»[351]. У документі пояснювалося, що саме таку тактику використовували кораблі під час патрулювання у водах, де існувала висока ймовірність атаки субмарини.
Проте Адміралтейство могло помилятися, припускаючи, що
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Постріл із глибин», після закриття браузера.