Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"

Надягаю чорну коротку сукню ніби у траурі, роблю укладку волосся яке рівномірно розсипається по плечах, ще раз зазираю на мобільний, щоб перевірити годину, скоріше Ліана на Вайбер скинула адресу куди треба мені з'явитися, заклад знаходиться аж у другому кінці міста тому для мене це справжній сюрприз, ще ніколи не доводилося самій їхати так далеко невідомо куди, до всього хвилююся за Карину в ранці у неї трохи розболівся живіт, але сестра запевнила що все добре, майже вся її вагітність справді протікала не погано.  Зараз Карина на 31- першій неділі, тому й хвилююся ще й батько терміново поїхав на роботу сподіваюся не надовго, сьогодні ми знов встигли з ним посваритися, впевнена його охоронці іноді слідкують за мною. 

Вже без десяти два, ще ціла година, щоб привести себе до ладу на губи наношу яскраву червону помаду, та малюю повіки сріблястими тінями, загалом макіяж вийшов досить насичених кольорів, заглядаю до моєї шкатулки з прикрасами, думаю підібрати собі якийсь ланцюжок або сережки, після того, як зник Павлак я перестала носити будь-які прикраси, кожна річ для мене як спомин про когось, беру до рук мамину золоту брошку з гранатовим дорогоцінним камінням яке дрібно викладене навкруг оздоби, ще розглядаю мамин кулон у вигляді краплі, напевно його й надягну. 

Серед коштовностей знаходжу один з подарунків Ігоря Семеновича золотий ланцюжок на ногу, переглянувши увесь вміст шкатулки розумію що його сережки зникли, у поспіху починаю заглядати до кожної шухляди трюмо, аж дихання збилося з ритму, нарешті згадую що віддала поносити Віолетті на побачення, але гадаю хай краще сережки таки залишаться у неї на завжди.

 Я майже готова, одягаю мамин кулон, ставлю до подарункової сумочки сертифікат на спа процедури, нічого більш оригінального для подарунка Ліані не вигадала, та гадаю після сьогоднішньої вечірки її відпочинок не завадить. 
До мене знову телефонує Ліана напевно переживає чи я справді прийду, беру слухавку.

 - Так я вже готова лишилося тільки викликати таксі - Сходу відказую. 

- Не треба таксі, за тобою заїде Денис. 

У мене здивовано підстрибують брови Денис старший брат Ліани, в дитинстві ми ненавиділи один одного, я називала його "Слабаком" з виду він нагадував мені тендітну дівчинку хоч був старшим на чотири роки, з того часу минуло близько десяти років ми майже не бачились з ним, Денис поїхав за кордон на навчання, а потім розпочав там свій бізнес, здається з продажу автомобілів. 

- Це не обов'язково я й сама можу приїхати - впевнено відповідаю подрузі. 
Але Ліана просто напирає на мене та попереджає що за двадцять хвилин її брат буде під моїми вікнами.
 Заходжу ще до кімнати Карини, щоб впевнитися що все добре, сестра в хорошому настрої й просто в захваті від мого образу, як на мене, трохи похмуро, хоча крій плаття цікавий: оголені плечі, глибоке декольте, та блискавка аж до сідниць, мої груди стали пишнішими того бюст більш помітний ніж раніше.

 Взуваю червоні туфлі на високих підборах та беру такого ж кольору клатч, спускаюся до під'їзду, навіть уявлення не маю як саме виглядає брат Ліани, погода трохи зіпсувалась і стало прохолодніше, але сонце час від часу визирає, не відразу помічаю високого брюнета одягнутий у темну шкіряну куртку та сірі джинси, хлопець поки стоїть біля клумби повернутий до мене спиною та часто роздивляється в сторони, не впевнено з насторогою підходжу до нього.

 - Привіт - Мені аж моторошно, уявляю якщо це не Денис.

 Хлопець різко розвертається до мене і посміхається, від хвилювання моє серце майже вистрибує з грудей. 

- Привіт, Таміло, ти ще гарніша ніж у Ліани на фотографіях - Хлопець захоплено розглядає мене. 

Я ніби з полегшенням видихаю та вгамовую хвилювання також усміхаюся, навіть не віриться що це Денис тепер він міцної атлетичної фігури, акуратна зачіска, відкрите чоло, виразні сіро-зелені очі, не менш вражено роздивляюся хлопця. 

- Ну що пішли до машини? - Денис бере мене за руку. 

Ми йдемо до його автівки він сильніше стискає мою долоню, я відчуваю його впевненість та мужність, навіть ніяковію поруч з Денисом, ми підходимо до Жовтого Ламборджині, він відчиняє мені з переду дверцята та допомагає сісти, автівка як і власник доглянута та акуратна. 

- Не холодно ? - Денис заводить авто.

 - Ні - Скуто відповідаю.

 Денис включає музику напевно щоб розрядити напругу і ми їдемо. Під час руху він часто зупиняє погляд на мені я поводжуся доволі стримано. 

- Ліана казала після завтра у тебе також день народження? 

- А що ще розказувала про мене твоя сестра? - Дивлюся на нього з під лоба. 

Але на Дениса це діє якось грайливо і на його обличчі не сходить якась хитра посмішка.

 - Ага, у тебе поганий настрій, тоді я мушу покращити його. Ти любиш гарячий шоколад?

 - Я взагалі полюбляю солодощі - Зрозумів.

Денис різко міняє маршрут поїздки та зупиняється біля кафе з вікном, замовляє два стаканчики гарячого шоколаду. 

- Може ще щось? - Денис дає мені стаканчик гарячого шоколаду. 

- Дякую шоколаду достатньо. 

Денис паркується у дозволеному місці й ми просто розмовляємо згадуючи деякі моменти з минулого, я трохи розказую про себе, Дениса цікавить кожна деталь з мого життя, він ніби хоче дізнатися чи я зараз у стосунках, але стараюся оминати такі питання.

 - Ти, ось тут - Денис пальцем показує на своєму лиці біля рота - Замазалась шоколадом. 

- Де, де ? - Метушливо починаю витирати рот.

 - Тут - Він обережно торкається рукою біля моїх губ, - все добре, ти однаково  гарна. 

-  Давай може вже поїдемо, а то Ліана буде ображатися.
Наші очі стикаються разом і я різко відводжу погляд.

- За це не хвилюйся. То мені можна прийти до тебе на день народження, чи твій хлопець дуже ревнивий? 

- Дуже ревнивий, але прийти як друг ти можеш.
Відповідаю ніби жартома та насправді я поки не готова до чогось нового хоч Денис сподобався мені.