Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

— Мені дуже приємно, що ти запросив мене, — прошепотіла вона йому. — І ми з тобою обов'язково потанцюємо разом. Просто іншим разом, гаразд?

Денис посміхнувся їй у відповідь і кивнув. Каріна акуратно витерла з його щоки сліди своєї губної помади та вийшла з кабінету.

У четвер, за день до корпоративу Каріна вийшла на роботу тільки на півдня. Вероніка із сумом дивилася, як вона закінчувала всі робочі справи, а потім сказала:

— Каріно, а твої сімейні обставини точно не можуть почекати до суботи?

— Пробач, але ні. Не кисни, ви відмінно повеселитися і без мене!

— Але з тобою було б веселіше. До речі, ти не боїшся, що Вікторія Анатоліївна скористається твоєю відсутністю та спробує спокусити Дениса?

— Не боюся! До того ж, Денис сам має право вирішувати, кому дозволяти себе спокушати.

— І все ж таки... Я як подумаю, що Вікторія Анатоліївна знову буде крутитися біля нього... Бррр, — Вероніка скорчила відповідну гримасу.

— Ти б краще про інше подумала, — посміхнулася їй Каріна. — Наскільки пам'ятаю, Антон запросив тебе йти на корпоратив разом. Уже придумала, що одягнеш?

— Вбрання куплене та чекає своєї черги у шафі!

У цей момент до кабінету зайшов Денис. Він привітався з Веронікою та звернувся до Каріни:

— Вже збираєшся? О котрій у тебе потяг?

— О 15:00, — відповіла йому дівчина.

— Вже майже перша година, ти встигнеш?

— Так, я вже зібрала всі речі. Потрібно тільки заїхати додому та взяти сумку.

— Тоді поїхали! Я хочу тебе провести. А дорогою заїдемо пообідати.

— А як же робота?

— Друга половина сьогоднішнього дня у мене абсолютно вільна, — посміхнувся Денис. — Я візьму пальто і буду чекати тебе біля машини.

— Ну добре.

Коли Денис вийшов, Вероніка хитро подивилася на Каріну.

— По-моєму у Вікторії Анатоліївни немає жодного шансу! — твердо заявила вона.

Каріна засміялася і стала збиратися. Потім вона зайшла до Світлани Єгорівни та побажала їй добре провести новорічні свята. Уже одягнувшись, дівчина підійшла до Вероніки та вони обнялися. Каріна взяла сумочку і спустилася вниз. Денис уже чекав її на стоянці. Він галантно відкрив перед дівчиною передні двері, потім сів за кермо і повіз її додому. Коли Каріна забрала сумку, вони поїхали обідати, а потім директор відвіз дівчину на вокзал. Йому так не хотілося відпускати її, але причина дійсно була серйозною.

Каріна намагалася насолоджуватися кожною секундою, проведеною поруч з Денисом. Їй теж не хотілося їхати, але й залишитися вона не могла. Він провів її до самого вагона та міцно обняв на прощання, а потім поцілував у щоку. Каріна зайшла в вагон і сіла на своє місце біля вікна. Денис підійшов до вікна з іншого боку і поклав на скло свою долоню в чорній рукавичці. Каріна посміхнулася йому і приклала свою руку до його руки через скло. Вона вже відчайдушно сумувала за Денисом, але ж вони ще навіть не розлучилися. Пролунав гудок — поїзд хитнувся і повільно рушив вперед. Денис відійшов від вагона і помахав Каріні рукою. Він не уявляв, як буде жити ці два з половиною тижні без неї.