Читати книгу - "Любовні елегії. Мистецтво кохання"

© Содомора А, переклад, передмова, примітки, 2019

© Видавництво «Апріорі», 2019

ISBN 978-617-629-571-6

Зміст

Андрій Содомора. Грайливий світ Овідієвих «Любощів» • 3

ЛЮБОВНІ ЕЛЕГІЇ

Книга Перша • 25

Книга Друга • 49

Книга Третя • 74

МИСТЕЦТВО КОХАННЯ

Книга Перша • 103

Книга Друга • 126

Книга Третя • 148

Примітки

Любовні елегії • 175

Мистецтво кохання • 187

Літературно-художнє видання

Публій Овідій Назон

ЛЮБОВНІ ЕЛЕГІЇ

•

МИСТЕЦТВО КОХАННЯ

Переклав з латини Андрій Содомора

Видавець Юрій Николишин

Літературний редактор Тетяна Хоменко

Технічний редактор Вікторія Левицька

Художнє редагування та обкладинка Віра Гринець

Підписано до друку 28.08.2019 р. Формат 60x90/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Georgia.

Умовн. друк. арк. 12,25. Умовн. фарбовідб. 12,73.

Обл.-вид. арк. 11,8.

ПП «Видавництво „АПРІОРІ“»

79008, м. Львів, вул. Сковороди, 4/1

тел./факс (032) 235-62-18

+38 (067) 314-05-10

Для листування: 79000, м. Львів, а/с 242

e-mail: info@apriori.lviv.ua, www.apriori.lviv.ua

Свідоцтво держреєстру:

серія ДК № 3684 від 27.01.2010 р.

Замовлення № 19-592.

Віддруковано на ПрАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»

Свідоцтво серія ДК № 5454 від 14.08.2017 р.

09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.

Тел./факс (0456) 39-17-40

E-mail: bc-book@ukr.net; сайт: http://www.bc-book.com.ua

Примітки

1

Далі літерою «С.» позначено «Скорботні елегії», або «Скорботи» («Tristia»); літерою «Л.» — «Любовні елегії», або «Любощі» («Amores»); літерою «М.» — «Мистецтво кохання» («Ars amatoria»). Римська цифра тут і далі означає книгу; наступні, арабські, — порядковий номер твору та віршованого рядка.

2

З Овідієм погоджується Б. Бжезінський у своїх польських фрашках: «Наші серця — для Амура мішені, / Тільки влучає він часто в кишені».

3

Коханці — безумці; хіба що так можна передати цю неперекладну гру слів.

4

Подібно — й у третій книзі (11, 33;38): «Ба! Але серце мені поривають любов і ненависть…»; «Блуду сахаюсь, але — тіло однако люблю».

5

Ripert, E. Ovide, poète de l’amour, des dieux et de l’exil. — Paris, 1921. — P. 45.

Коментарі

1

Елегію також переклав Г. Кочур.

2

1-4. Віршем поважним… — тобто гекзаметром (шестимірником), що чергується тут із коротшим на одну стопу пентаметром (п’ятимірником); це — елегійний дистих (двовірш), популярний також за нових часів віршовий розмір: його застосовували і в оригінальній творчості; серед українських поетів, зокрема, — І. Франко, М. Зеров, Б.-І. Антонич.

3

9-10. Церера — богиня полів і хліборобства. Діва з сагайдаком — Діана (у греків — Артеміда), богиня ловів.

4

12-15. Аонійська ліра — від Аонії, області Греції, де селилися Музи. Там же — гора Гелікон; Темпе — мальовнича долина в Фессалії.

5

29. Мирт — присвячена Венері рослина; серед птахів їй присвячені голубки, горобці, лебеді.

6

24. Вітчим — Марс, який був коханцем Венери.24. Вітчим — Марс, який був коханцем Венери.

7

39. Матір — Венера.

8

51. Свого родича… — мова про Цезаря, Октавіана Августа, що виводив свій рід (Юліїв дім) від Енея та його матері Венери.

9

4. Кітерея — Венера; від Кітери, острова, що при вході в Лаконську затоку, де була давня святиня Венери.

10

8. Од вершника… — йдеться про т. зв. вершницький, середній із трьох станів римського суспільства.

11

11. Виноградарів батько — Вакх; далі — також Ліей, Лібер (той, що розв’язує тугу чи звільняє від неї).

12

21-24. Іо — дочка річкового бога Інаха, жриця Юнони, коханка Юпітера. Ревнива Юнона обернула Іо в корову і звеліла багатоокому велетові Аргосу стерегти її; після того, як Аргоса вбив Гермес, Юнона наслала на Іо невідчепного ґедзя. Далі йдеться про Леду, дружину спартанського володаря Тіндарея (в неї закохався Юпітер, звабивши її в образі лебедя), та про Європу, що її викрав Юпітер, перемінившись у бика.

13

7. Двовидих мужів… — йдеться про кентаврів.

14

8. Атрака дочка — Гіпподамія, дружина Пірітоя, володаря лапітів, міфічного гірського племені у Фессалії; через неї під час весілля зчинилася бійка між лапітами і кентаврами.

15

Елегію також переклав М. Зеров.

16

11. Семіраміда — ассирійська цариця; їй приписували заснування Вавилона.

17

12. Лаїда — знаменита грецька гетера VII ст. до н. е., яку часто згадували античні поети, зокрема, автори епіграм.

18

53. Борей — північний вітер. Орітія — дочка Ерехтея, міфічного царя Афін. Про її викрадення Бореєм — у «Метаморфозах» (VI, 683 і наст.).

19

65. Світлоносець — Люцифер, рання зоря.

20

7-8. Аянт (Аякс) — двоюрідний брат Ахілла; у нападі божевілля перебив стадо, мавши його за ворожих ахейців.

21

9. Орест — син мікенського володаря Агамемнона і Клітемнестри. Його за вбивство матері довший час переслідували Еринії, підземні богині.

22

14-15. Схенея дочка — Аталанта, славетна мисливиця. Критянка — Аріадна, що допомогла Тесеєві вбити потворного Мінотавра і випровадила його за допомогою рятівної нитки з Лабіринта, але, Тесей, повертаючись до Афін, покинув її. Нот — південний дощовий вітер.

23

17. Кассандра — наділена даром пророцтва дочка троянського володаря Пріама. Після падіння Трої вона сховалася за вівтарем Афіни (Мінерви), але її спіймав і збезчестив Аякс Локрійський.

24

31. Тідід — Діомед, що в одному з боїв під Троєю поранив Венеру.

25

36. Батько… богів — Юпітер.

26

52. Камінь пароських верхів… — мармур із Пароса, острова в Егейському морі, вирізнявся особливою білизною.

27

2. Діпсадою звуть… — ім’я походить від грецького слова dipsa — спрага.

28

4. Матір Мемнона — ранкова зоря