Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Олена прокинулася від відчайдушного стуку у двері.

— Феє Елен, це я! Можна, можна до вас?!

Вочевидь це Маріелла волала так, ніби сталася пожежа. Ну, не справжня пожежа, а скоріше грандіозний феєрверк, бо голос був радісний і схвильований.

Олена глянула на годинник — десята ранку. Довго ж вона спала. Піднявшись на лікті, спробувала оцінити самопочуття. В голові не паморочиться. Начебто все гаразд.

— Не вставайте. Я відкрию, — голос Найта над вухом був настільки несподіваним, що здався галюцинацією.

Повернувши голову вліво, побачила принца, що встав з крісла і прямує до дверей. Що він тут робить, і головне — звідки взявся?

Події минулої ночі спливли у пам'яті. Олена розмовляла з Найтом, потім у неї запаморочилося в голові, і він пішов по ліки. А що потім? Схоже, вона заснула. А принц повернувся з настоянкою, побачив, що хвора спить і вирішив провести ніч поряд — у кріслі? Маячня якась! Скоріше Найт спав у себе, а під ранок згадав, що обіцяв принести Олені пляшечку з зіллям, і зайшов без дозволу, як це у них, у дітей короля, заведено. Дивно, як це ще Маріелла досі не увірвалася в апартаменти, а просто довбає двері, стрясаючи кімнату та всіх, хто в ній.

Принц відкрив сестрі і та, помітивши, що в Наставниці вже є гість, з досадою вимовила:

— Дідько! Найте, звідки ти взявся? Як у тебе вийшло мене випередити? Мені так хотілося першою розповісти Феї Елен радісну новину.

— Осяяний Найт прийшов буквально хвилину тому. Він ще нічого не встиг розповісти, — запевнила Олена.

Їй зовсім не хотілося, щоб Маріелла почала з'ясовувати, коли і за яких обставин тут з'явився принц.

Дівчина засяяла, підбігла до Наставниці і почала захлинаючись розповідати новину.

— Я сьогодні вранці була в Осяяного Рейнольда. Ми з ним говорили про ваше здоров'я. Так от він погодився зі мною, що вам потрібні позитивні емоції і дозволив брати участь у святі Першої Стихії. Правда ж чудово?

Отже, Маріелла не відмовилася від своєї вчорашньої ідеї вилікувати Наставницю танцями. Примудрилася навіть переконати в цьому лікаря. Напевно тараторила без упину добру годину — куди тому було подітися. Тут, у палаці, принцесі рідко відмовляли у проханнях.

У Олени було неоднозначне ставлення до можливої участі у святі. Вона здогадувалася, що шоу буде вражаючим, і їй хотілося б його подивитися. Але вона не мала уявлення про етикет на подібних заходах, і це могло видати її. Розсудливіше було і надалі вдавати хвору та залишатися в ліжку.

— Фейліно, мені так шкода. Але боюся, що не зможу брати участь у святі. Все ще відчуваю нездужання.

— Ну, будь ласка, будь ласка, будь ласка, — зробила брівки трикутничком принцеса. — Ось побачите, на святі слабкість як рукою зніме.

— Я думаю, Фейліна має рацію, — несподівано втрутився Найт. — Танці на свіжому повітрі підуть вам на користь.

Маріелла кинула в бік брата вдячну посмішку.

— Ось бачите, Феє Елен, вже й другий лікар виписує вам ті самі ліки.

«Другий лікар» був нагороджений застережливим поглядом пацієнтки. Він, що, не розуміє, що вона не може взяти участь у цьому безглуздому святі? Чи підставляє її навмисно? Хоче, щоб вона видала своє незнання придворного етикету при великому скупченні людей?

Доведеться розіграти для Маріелли невелику виставу.

— Але мені справді зле. Запаморочення знову посилюється.

Олена відкинулася на подушки і навіть тихенько застогнала для правдоподібності.

Найт відразу підскочив до ліжка з пляшечкою в руках:

— Це легко лікується.

Маріеллі не було видно виразу його обличчя, тому що принц стояв до неї спиною, а ось Олена чудово роздивилася іскри іронії, що танцювали в очах принца. Розкусив її виставу? Лякає неприємною настоянкою?

— Ні-ні, не треба ліків. Мені вже краще.

Найт з усмішкою повернув пляшечку на тумбочку. Це ж треба, навіть не постарався, як завжди, приховати емоції. Думає, що переграв Олену? А от і не факт! Вона має ще один аргумент, вагомий для будь-якої дівчини. Так що Маріелла увійде в її становище. А ось принц залишиться ні з чим.

— Розумієте, Фейліно, — Олена надала голосу відтінку легкого смутку, — справа не лише в моєму поганому самопочутті. Я не можу взяти участь у святі тому, що мені нема чого надягти. На превеликий жаль, я нічого не взяла з дому, що підходило б для такого заходу.

— А от із цим проблеми не буде, — Маріелла розпливлася в щасливій усмішці, підбігла до дверей і відчинила їх навстіж: — Адель, заходь!

У кімнату ввійшла кравчиня, а за нею помічниці внесли... ні, не сукню. Назвати ту вишукану красу, що постала перед Оленою, просто сукнею у неї б язик не ворухнувся. Вона іскрилася, переливалася від блакитного до зеленого, вона просилася бути приміряною. Олена закохалася в неї з першого погляду. Схоже, що навіть принц був вражений. За його рівним виразом обличчя, звичайно, судити було складно. Але вона була практично впевнена, що в його очах промайнуло захоплення.

Рішення було прийняте — Олена піде на свято. Щоб не видати незнання етикету, вона не танцюватиме, не братиме участі в конкурсах, не їстиме, не питиме — просто постоїть осторонь посилаючись на нездужання. Але стоятиме осторонь у цьому чудовому шедеврі швейного мистецтва.