Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

Обертаюся та не помиляюся. Це стовбичить саме Платон та лупає баньками. Глядить із тією цікавістю, яка мені не подобається.

Невже відмови було недостатньо?

Чи він просто привітатися підійшов, а я вже злюся на нього. Агресую без вагомої причини.

Але як же невчасно підійшов! Мов чекав цього моменту та виплигнув у найкращий йому та найгірший мені.

- Привіт, Платоне, - відповідаю безбарвним голосом і відчуваю на талії руку Романа.  Тут же бачу, що мигали хлопця, який стоїть навпроти мене, дивляться на неї. Трішки зіщулюються, а тим часом рука Загребельного зсувається ближче до животика. Обіймає мене.

Роман без слів показує, кому я "належу". Тільки так можу розцінювати його дію.

Злякався, що хтось інший може задивлятися на мене. Ревнощі? Якщо ревнощі це дуже добре.

- Очікував тебе тут побачити, - відривається Платон від руки Романа та дивиться на мене. - Гарного вечора.

Він одразу йде. Навіть не слухає моєї відповіді. Я хотіла йому також побажати гарного вечора, бо ж не свиня промовчати і нічого не сказати.

- Що то за «штріх»? - запитує Роман, а наша поза поки не змінюється. Він стоїть позаду мене, а рукою обіймає. Мені несамовито хочеться на нього спертися.

- Платон, - пояснюю та уточнюю. - Сусід.

- Краще не спілкуйся з ним, - промовляє Роман. - Дуже дивний він тип.

- Це наказ як підкореній? - знишка цікавлюся.

- Скоріше дружня порада. Невідомо, що в подібних чудиків може сидіти в голові.

Тут я беззвучно хмикаю. Не знаю, що там думає собі дивакуватий Платон, але я точно знаю, що міститься в голові Романа, який тихо продовжує:

- Я забув сказати, що поки ми в таких стосунках, то проти того, аби ти когось мала на стороні.

Боже, він дивний? Здався мені ще хтось? Я через те, що кохання в голову гупнуло, погодилася на це все божевілля.

А щодо сказаного, то  пам'ятаю, що в тій лекції говорилося, що учасники практик навіть можуть мати інших партнерів, а сама сесія може проходити без сексу.

Прийшли, погралися та розбіглися. Також було написано, що БДСМ може бути як стиль життя. Хоча для мене це вкрай дивно. Як так жити можна? Бути все життя у чиїсь владі? Це вже справжнє рабство.

- Я також проти того, аби ти мав, - обертаюся до нього та випалюю свою умову.

- Домовилися, - забирає він руку та відходить від мене на один крок. А мені подобалося, коли він так близько стояв та торкався.

Роман робить ковток вина, а коли до його вуст не торкається келих, то я питаю з надією:

- І що далі?

- А що має бути далі? - підсмикує брови.

- Ну ми ж не просто так сьогодні зустрілися, - даю натяк.

- Не знаю, проте, Анастасіє, ми ж запланували зустріч на завтра, - мовить Роман. - Тому насолоджуйся відкриттям, але багато не пий, - торкається пальцями моєї руки з келихом. - Вибач, але треба зараз покинути тебе. Сказав батьку, що відійду на п'ять хвилин, але пройшло щонайменше десять. Поки не прощаюся. Може ще зустрінемося.

- Угу, - кисло видаю.

Роман залишає мене, а я фактично одним ковтком допиваю вино та ставлю келих на тацю.

Мені так було тут нічого робити, а після його слів поготів. Я не кажу, що розраховувала на романтичну прогулянку нічним містом під мерехтливими зорями, але хотілося чогось…

І чого?

Я не знаю!

Чогось хотілося…

Ну тоді поїду додому. Заховаю в інше місце вібратор, аби мама більше на нього не наткнулася та не ставила мене в незручне становище.

Серед натовпу знаходжу тата і кажу йому:

- Я беру таксі та їду додому.

- Додому? - дивується він. - Так швидко? Чи може щось сталося?

- Я вже втомилася, - відповідаю. - І капці тиснуть. Уже пальців не чую.

- Може водія викликати?

- Не треба. Таксі буде швидше.

- Ну добре, - погоджується та додає. - Будь обережною.

Фактично через пів години я вдома. Скидаю ті кляті туфлі та відчуваю "оргазм". Мої ніжки нічого більше не тисне.

Повільними кроками тупцюю до своєї кімнати. Гепаюся на ліжко та позіхаю.

Завтра доведеться взяти якусь іншу сукню, бо в цій Роман мене бачив. Не хочеться двічі у тому самому бути. І одягну нову білизну.

Хоч він сказав, що йому без різниці, але бажається мати гарний вигляд для власної впевненості.

Либонь, натягну оті мереживні чорні стрінги та бюстгалтер із добрячим паролоном. Та нащо обманювати? Він же бачив мене оголеною.

Неочікувано тишу прорізує мій телефон, який я ліниво беру та навіть, не дивлячись хто там, неохоче відповідаю:

- Слухаю.

- Якщо хочеш - можна перенести все на сьогодні. Але буде без ресторану.