Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"

Я не хочу такой весны...

***

Той болью я сыта вполне,

Такой не пожелаю вам.

Весна, ты не поможешь мне

Вставать с улыбкой по утрам?

Подкрась лицо, смени наряд,

Счастливей сделай наши дни.

Чтоб не смотрели мы назад,

Всех - "благодатью осени"...

Березень 2023

ОЛЬГА ЗАРЯ

СПОГАДИ ПРО МИНУЛУ ВЕСНУ.

Не можна сказати весні: «Прийди негайно і тривай стільки, скільки потрібно!»

Можна тільки сказати: «Прийди, огорни мене благодаттю надії і побудь зі мною якнайдовше...»

@Пауло Коельо.

 Одинадцять хвилин.

---

Переклад: ОЛЕКСАНДР ЗОРЯ-ЗАРЯ

Не зна́ю – ї́хала куди́,

Нема́є спо́кою ніде́.

У не́бі рва́лися дроти́,

Здава́лось – со́нце упаде́.

Доми́ трощи́ли напова́л,

Згори́ несла́ся смерть дома́м.

Хова́вши ті́ло у слова́,

Я ти́шу залиша́ла – там.

Де за стіно́ю вдалині́ 

Рида́ло мо́ре у борні́,

Кульба́би кві́тли весня́ні́,

Коли́ весна́ була́ в мені́.

В ніку́ди уїжджа́ла я,

Сама́ від се́бе мча́ла вдаль,

Вода́ не та́нула нія́к,

Не «огорта́ла благода́ть».

Наді́я пе́стила мене́,

Я берегла́ її́ одну́.

Бажа́ння ма́ла головне́:

Забути́ шви́дше ту весну́.

Волі́вши пи́ти біль до дна,

Душа́ втіка́ла від війни́.

Забу́ти як тебе́, весна́?

Не жду тако́ї я весни́…

***

Тим бо́лем си́та я сповна́,

Тако́го не бажа́ю вам.

Ти не навчи́ш мене́, весна́,

Раді́ти вра́нішнім вістя́м?

Зміни́ і ви́гляд, і наря́д,

Зроби́ щасли́ві́шими дні.

Щоб не диви́лися наза́д,

Всіх – «благода́ттю огорни́»…

ПІДСУМОК.

Цей щоденник є історією болю, відчаю і втрат, але водночас він про силу, надію та прагнення до відродження. Від руйнівних подій у Маріуполі до нового життя в інших містах і країнах, ці спогади свідчать про стійкість людського духу.

Наша історія — це історія мільйонів українців, які змушені були залишити свої домівки, але не втратили надії на повернення. Хай навіть усе змінилося, попіл минулого ще тліє, але життя триває, і воно неодмінно принесе нові світанки. Спогади залишаться, але вони стануть лише тлом для нового розквіту, якого ми всі прагнемо.

СТЕРТИЙ МАРІУПОЛЬ. Як Росія знищила квітуче українське місто та його жителів (Майкл Накі)

https://www.youtube.com/watch?v=zNYsuSRf0kE

"Дорогі читачі, якщо ця історія вам близька, не забудьте додати її до своєї бібліотеки та висловити підтримку, натиснувши сердечко. Ця ваша увага допомагає твору жити й розвиватися."

Очікується наступний розділ

Анонс (Війна за історію: Чому Москва боїться України):

Українська історична пам'ять стала головною загрозою для московської імперії. У цій заключній главі спогадів досліджується, чому без українських коренів Росія не бачить свого майбутнього, і як саме боротьба України за незалежність стала питанням життя і смерті для Москви.