Читати книгу - "Сирітка для Ректора, або таємниці Академії Магії, Леся Нічна"

Я мимоволі ковтнула слину.  

Сподіваюся, на доставників їжі це правило не поширюється.  

Підлетівши ближче, я м’яко приземлилася біля самих воріт і нерішуче наблизилася до входу.  

Щойно я зробила крок, лоза тут же ожила, потягнулася в мій бік, але потім, наче передумавши, знову завмерла.  

З вікон долинав тихий дзвін алхімічних колб і потріскування магічних механізмів, нагадуючи, що за дверима кипить справжня арканічна наука.  

Я знову ковтнула слину.  

Затримуватися не хотілося, адже Маєток буквально дихав магією.  

І я не була впевнена, що вона мені зрадіє. 

Я піднялася на ґанок, постукала… і…  

Коли двері відчинилися, мені в обличчя полетів гремлін.  

Просто полетів!  

Ціпкими лапками вчепився у волосся і почав трясти!  

— АААА! — я запанікувала і почала розмахувати коробкою з печенею.