Читати книгу - "Поетичні твори, Федькович Юрій"

«Новобранчика» маємо тільки один, що донедавна був власністю проф. К. Горбаля (поема й присвячена йому автором), а недавно дарований ним у бібліотеку Наук[ового] товариства ім. Шевченка... А про другу поемку, заховану в тій копії, про «Лук’яна Кобилицю», нема ніде ніякої згадки ані в листах Федьковича, ані в звісних мені листах його сучасників, і якби не та копія, припадком урятована мною від затрати, ми не мали би ніякісінького сліду, що Федькович написав коли-небудь сю поему - одну з кращих і щодо свого укладу найінтересніших поем Федьковича» (Франко І. Зібр. творів. У 50-ти т. К., 1982, т. 33, с. 118- 119). В іншому місці І. Франко зауважує, що поема «Лук’ян Кобилиця» «в часі її написання видалася такою сміливою й революційною, що її більше як 20 літ не сміли не то друкувати, але навіть переписувати, так що вона дійшла до нас лиш у одній, припадково захованій копії» (Франко І. Твори. В 20-ти т. К., 1956, т. 19, с. 717).

У Центральному державному історичному архіві у Львові (далі ЦДІАЛ) знайдено ще одну копію поеми - на жаль, неповну (не вистачає середньої частини, від слів «Сперли ліси, сперли пашу...» до слів «Що наш Кобилиця молоденький поробляє, Та що єго гості...»): ф. 309, оп. 1, № 1929, арк. 16-17 зв. На копії напис: «Найдено між паперами пок[ійного] Мелітона Бучинського. Передано в бібліотеку Наукового тов[ариства] ім. Шевченка. Богдан Заклинський. Станіславів, 22. XII 1908».

Висловлювалися різні припущення з приводу дати написання поеми. В 1910 р. О. Маковей опублікував лист Ю. Федьковича до Д. Танячкевича, К. Климковича і В. Шашкевича, писаний, як видно зі змісту, в січні 1863 р. Поет повідомляв: «Зачав-єм мої поезії переписувати, а як скінчу, то пришлю вам їх, браття. Сим часом посилаю вам одну думку та й мого «Кобилицю»: пішліть го на Україну, а самі дивіться, браття, аби я не мав якої гризоти. Ви мене розумієте. Скоро сесь лист скінчу - беруся «Новобранця» переписувати... А не могли би ся мої поезії на Україні друкувати? Я бих рад, аби межи ними і «Новобранчик», і «Кобилиця» були» (Писання, т. 4, с. 64). На основі цього листа О. Маковей визначив, що поема написана в 1862 р.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 165-170.

 

 

НИВА

 

Вперше надруковано в журн. «Вечерниці», 1863, № 9, с. 70-71. На жаль, за браком повного автографа твору, досі не вдалося встановити купюрованих у публікації рядків. Деяке світло на це проливає недрукована монографія М. С. Возняка про Ю. Федьковича. «Коли Володимир Шашкевич був редактором літературної газети «Вечерниці»,- пише М. С. Возняк,- прислав Федькович вірш на роковини смерті Шевченка. Це було 1863 р. (іншого твору, де б згадувався Шевченко, поет у 1863 р. у «Вечерницях» не друкував, крім «Ниви» - у березневому номері.- М. Ш.). Левицький поправив Федьковичів ритм у кількох місцях. Шашкевич був би на це не дозволив собі. Прочитавши свою поезію, надруковану з правками Левицького, Федькович в листі до одного з львівських знайомих відгрожувався, що поїде до Львова з пістолями й там по-гуцульському розмовиться з тим, що наважився поправляти його поезію. Згодом Федькович охолов із першого гніву, тим більше, коли довідався, що правки зробив Остап Левицький, відомий із своєї сатиричної польської поеми на дезертирів - польських повстанців» (ЛБ, ф. М. Возняка, № 118, арк. 59).

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 151-152.

 

 

ДО МОГО БРАТА ОЛЕКСИ ЧЕРНЯВСЬКОГО, ЩО ЗБУДУВАВ МІСТ НА ЧЕРЕМШІ У РОЗТОКАХ

 

Вперше надруковано в журн. «Вечерниці», 1863, № 14, с. 112.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 153.

 

 

[МІЙ САРДАК]

 

Вперше надруковано разом із листом до Д. Танячкевича від 12 червня 1863 р. в журн. «Зоря», 1892, № 13, с, 258.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 102.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 154.

Вірш був відповіддю на докори урядників за те, що поет поміняв мундир австрійського офіцера на селянський гуцульський одяг. Віршеві передують такі рядки Федьковичевого листа: «Тутейші німці не дають мені на світі прожити, інтригують, прозивають лайдаком та хтозна-як, а то лиш через мій теплий руський сардак».

 

 

ДУШКО МОЯ РОЗМАЇТА

 

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 4, с. 43-44.

Не маючи автографа, І. Франко на основі першопублікації відніс цей вірш у Писаннях до розділу «Поезії 1868-1876 рр.».

М. Ф. Нечиталюк знайшов автограф у відділі рукописів Львівської бібліотеки ім. В. С. Стефаника АН УРСР (ф. «Правди», п. 1, № 22). На тому ж аркуші знаходиться й автограф поезії «А хто винен?». «Мабуть,- висловлює здогад М. Ф. Нечиталюк,- обидва вірші написані одночасно. Нетвердий і незграбний почерк автографа вказує на час тяжкої хвороби Федьковича на початку 1863 року» (див.: Федькович Юрій. Твори. В 2-х т., т. 1, с. 511).

Текстологічні зіставлення віршів «Душко моя розмаїта» та «А хто ті пси?» із творами Федьковича, написаними в 1863 р., свідчать, що припущення дослідника переконливе. В 1863 р., зокрема, створене оповідання письменника під назвою «Хто винен?». Тоді ж написана поезія «До М. Д.» (тобто до Михайла Дучака, який раніше служив у війську, а в 1864 р. тяжко захворів і незабаром помер). Вона закінчується запитанням «А хто винен?», а сам твір має таку ж піднесену мелодику, як і вірш під цією назвою. Початок вірша «До М. Д.» («І я гуцул, і ти гуцул, Оба носим сардак куций») настроєво близький до мініатюри «Мій сардак», створеної 12 червня 1863 р. Зрештою, це пояснюється психологічним станом письменника: він, хоч і був пригнічений хворобою й нестатками, у душі радів, що повернувся додому після більш як десятирічної армійської муштри. Так, у листі до Д. Танячкевича в 1863 р. він писав: «З відправов моєв з війська я ані грейцара зламаного не беру; я рад, кобих лиш з душев вийшов, та й тільки, бо все жаль чоловікові на стороні гинути... О-о! - я щасливий, братчику: гірко зароблю, а солодко з’їм».

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 309.

 

 

А ХТО ВИНЕН?

 

Вперше надруковано в дещо коротшому варіанті у вид.: Федькович Юрій.