Читати книгу - "1793"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Третя складність — знайти ту саму дірку, той самий тунель, і проповзти крізь нього. Буркотання баби Вівці небагато відкрило про це місце. Очевидно, отвір не надто широкий, якщо за двадцять років наглядачі його так і не помітили. Якщо навіть усе пройде за планом, вона матиме лише кілька годин, щоб уночі знайти потрібну дірку.
Четверте, і останнє: вона не може повернутися ні в Катарінину, ні в Маріїнську парафії, де всі її знають і де сепарати найперше її шукатимуть. Юганна казала, що саме так усе й буває. Анна Стіна не має підстав їй не вірити. Навіть ті, кому вдалося втекти, дуже швидко повертаються, і до звільнення залишається ще більше пряжі, ніж було. Якщо вона вибереться на той бік стін, має знайти собі нове життя, і таке, щоб її ніхто ніколи не дістав. Але як це зробити? Цього Анна Стіна не знає.
По неділях прялі не працюють — у церкві довге богослужіння. Пастор Неандер останнім часом вечірні молитви передав своєму дзвонареві, бо сам до вечора вже на ногах не стоїть. Та й взагалі забуває, коли треба співати псалом, коли читати молитву, коли виголосити проповідь, а коли гріхи відпустити. Руки тремтять, а він довгими ковтками причащається церковним вином, не звертаючи уваги на те, побачить його хтось чи ні. Замість проповіді просто читає уривок з Євангелія від Матвія про повернення Ісуса до Єрусалиму. Явно мучиться, очі аж сльозяться від напруження. Усі присутні вже не один раз чули ці рядки. Ось Неандер доходить до двадцять першого розділу, де Спаситель виганяє торговців з храму.
— Адже сказано: Дім мій Домом молитви хай буде. А ви з нього зробили розбійницьке лігво!
На цих словах Неандер зупинився і про щось задумався.
— Мій Дім… Розбійницьке лігво…
Пастор закрив Біблію, грюкнувши так, що попрокидалися усі, хто спав, і зустрілися очима з лютим поглядом священника. Закінчення проповіді він уже не читає, а виголошує. Голос його сильнішає. Він уже не говорить, він майже кричить, розповідаючи про книжників і фарисеїв, торговців і римлян, усіх тих, хто багатіє і розкошує, поки праведники страждають. Пастор шкіриться, показуючи коричневі зуби, все менше говорить про Святу землю часів Христа й усе більше — про те, що зараз бачить перед собою на Лонгольмені. Очевиднішим стає його намагання показати інспектора Ганса Б’єркмана ворогом віри Христової і особисто Спасителя. «Приспішники Сатани мають гарні голоси, але язики їхні роздвоєні, а своє мистецтво обману й спокуси вони удосконалюють на найвищих сценах!»
Коли вже навіть найтупіші прялі зрозуміли, до чого веде пастор, дзвонар спробував врятувати ситуацію. Та оскільки його покашлювання ніяк не вплинуло на пастора, помічник зважився і раніше, ніж треба було, почав дзвонити. Неандер ледве-ледве заспокоївся.
Як і всі присутні, Анна Стіна спершу здивовано слухала виступ пастора. А потім їй сяйнуло, що Неандер може стати її перепусткою до порятунку. Цей скривджений старий, що все більше занурювався у пияцтво, шукаючи в зеленому змії втіхи, незабаром може втратити сенс життя — помсту. Анна добре пам’ятала розмову пальтів, яку почула свого першого дня у в’язниці: скоро прийде край двадцятилітній службі Ганса Б’єркмана на посаді інспектора. Збирається їхати до Фінляндії.
Анна Стіна ледве досиділа до кінця проповіді. Щоб її план вдався, треба діяти швидко й сподіватися на удачу, бо щойно вимовлять «амінь», наглядачі зразу виженуть жінок у двір і поведуть у їхні зали.
Ось. Усі підводяться з лав, виходять у центральний прохід і просуваються до дверей. Анна ж пробиває собі дорогу у зворотному напрямку — до кафедри, де Неандер виціджує собі в рота останні краплі вина. Біля нього головний наглядач Петтер Петтерссон — стежить за ув’язненими й чекає, поки церква спорожніє. Величезний, і стоїть просто в неї на дорозі. Побачив її — на обличчі читається одночасно здивування і лють. Анна Стіна спритно пірнає під його рукою, ухиляється і кричить пасторові Неандеру:
— А що як існує спосіб, як Господь може покарати торговців за гріхи їхні, перш ніж вони втечуть із храму?
Більше вона нічого не встигла сказати, бо Петтерссон схопив її величезним ручищем за шию, підняв у повітря і вже замахнувся другою рукою, щоб ляснути Анну по обличчю.
— Негайно відпусти дівицю!
Голос Неандера гучний, як під час проповіді. Навіть Петтерссон послухався.
— Навіть наглядач мав би знати, що в храмі Божому не місце насильству! Чи ти не боїшся Господа?
Петтерссон не сказав ні слова, тільки презирливо глянув на пастора.
— Відпусти її негайно, Петтерссоне, і залиш одного наглядача біля дверей, він потім відведе її до цеху. Дівиця потребує розради й покаяння, і як її душпастир я маю їй допомогти.
Петтерссон пхикнув і поставив Анну Стіну на долівку — з такою легкістю, що вона відчула всю нелюдську силу його рук.
— І дівиця, і пастор мають розуміти, що це жарт. Певна річ, я ніколи не здійму руку на безпомічне створіння…
Головний наглядач ступив кілька кроків до виходу, озирнувся і подивився просто у вічі Анні Стіні.
— …у храмі Божому.
Бенґт Неандер почекав, поки Петтерссонове тіло зникне за дверима.
— Кажи швидко. У мене голова болить. Я не такий сильний, як наш головний наглядач, але якщо ти даремно мене потурбувала, одержиш три мої ляпаси замість одного від Петтерссона.
Розпатлане волосся Неандера має такий вигляд, наче за останні кілька тижнів ні разу не мите, та й весь він якийсь брудний і передчасно постарілий від постійної невдоволеної гримаси на обличчі. Разом з кислим запахом вина відчувається і перегар чогось міцнішого. Анна Стіна бачить, що пастор довго не слухатиме. Доведеться ризикнути й сказати все прямо.
— Інспектор Б’єркман скоро поїде звідси й не дістане кари за свої гріхи. А ви хотіли б стати знаряддям Божого промислу, поки ще є час. Я знаю, як це можна зробити.
— І як тебе стосуються мої справи з інспектором? Ну добре, кажи.
— Інспектора вже підозрювали в недбалості, коли кілька ув’язнених зуміло втекти минулого року. Але з новими ґратами ніхто ще не втік. І якби комусь знову вдалося втекти,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «1793», після закриття браузера.