Читати книгу - "Збій системи, Інна Земець"

      Всі передчуття тривоги розчинились в нашій щасливій буденності – забулись і не повертались, нагнала їх рішуче. З приємністю на роботу відбували, щасливі ввечорі одне до одного поспішали. Як чого Гліб за цей час і навчився, то хіба що про меню питати – з рештою все досі складно. Скрегоче коліщатками свого мозгу неспинно, все наперед продумати намагається і передбачити. А таки не передбачив розвитку деяких подій і коли Валя та Ігор з тіні свій роман на світло витягли, сильно здивувався.

     - А ти знала?

    - Давно. Та пів офісу знало! Теж мені, таємниця. Хіба сам не бачив? Вони ж поруч таку кригу на себе демонтстративно насували, що одразу все зрозуміло ставало.

   - І давно це між ними?

   - Ой, та ще як влаштовувалась на роботу назрівало! Ти не помічав?

   - Ні, - дійсно здивованим виглядав. – Все одно нісенітниця якась.

    - В якому сенсі? Сам казав, що роман між колегами не засуджуєш.

    - Так і є, але не розумію, ви ж із ним разом на вечірку приходили?

   - Саме тому і прийшли разом. Він з Валентиною не хотів поки на очі потрапляти і ми обоє без пари були – все просто.  А ти що подумав?

     - Те що перед очима побачив те і подумав.

     - Засуджував?

      - Та ні, мабуть вже ревнував просто.

      - На той момент ще не було причин.

      - Дивлячись на тебе, ті причини давно мав.

Як на нього – то неабияке величезне зізнання, потішив мене цими словами. Наче і не вміє сказати, як мені б хотілося, а все ж знаходить формулювання, від якого серце спотикається.

      - Я тоді багато чого собі надумав. Коли він твою заяву на звільнення підписав, не знав що зробити. Не міг вирішити, чи варто піти до нього по-чоловічому поговорити і все з’ясувати.

       - А замість того попер до мене в гості.

       - Бо побачив, що він якось занадто спокійно твою відсутність пережив, більше моєю реакцією на те переймається.

       - Гліб, ти унікальне створіння – розумний аж страшно, а такий іноді…

       - Андроїд? – усміхнувся і за талію ухопив.

       - Улюблений андроїд, якщо це тебе заспокоїть.

Заспокоїло трохи, та відповідала на його пестощі мляво – вдень перехопила лиш сендвіч з торгівельного автомату, а від нього шкоди було більше ніж користі. Ближче до ночі сильно накрило – отруєння класичне. Гліб крутився поруч, я відганяла. Напилась пігулок і вляглася рівненько, щоб перестало хвилями накатувати. Він поруч обережно примостився, не обіймав, за руку тримав і дивився уважно.

       - Аня, може ще щось тобі потрібно?

      - Ні, все вже прийняла що треба. Сама винувата. Мені той сендвіч і на вигляд не дуже сподобався, а таки втоптала. До ранку минеться – дрібниця.

       - А може нам тест потрібен?

Не одразу второпала, що він про вагітність подумав. Оце точно ні, я ці симптоми вже знала – ніколи їх не сплутаю.

       - Ні, в тесті нема потреби - не турбуйся.

       - Я не турбуюсь.

Матінко Божа, реально не турбується – сподівається! Йому вже і не треба нічого казати, щоб сама це зрозуміла. Точно не злякався, схоже, зрадів на якусь мить, навіть. Нічого собі, то все аж так? Ще не знаю, як самій на це реагувати. Так все в грудях стиснулось, аж пошкодувала, що не можу підтвердити те, про що сам подумав. Для мене це наче крок в безодню, та з ним поруч ніби і не так страшно на нього наважтись – обіцяв, що впасти не дасть і слову Гліба вірю. І знала вже, що цього разу як з чоловіком не буде ніяких ризиків через резус-конфлікт – його шкіра чорнилами не помальована, лиш одне невеличке тату з групою та резусом на грудях. Вранці покращало, наче нічого і не було, а про дитину серйозно замислилась. Божевілля, ми знайомі всього нічого, як для таких планів! Та він все більше навколо мене кубло кублить, а я про материнство вже думаю. Закохана по самі вуха! А він також? Впевнена, що так і є. Сам же не скаже. А хто таке казати любить? Тільки дівчата. Вирішила поки нічого з ним не обговорвати, а непомітно лікаря навідати. Врешті-решт, сам любить за мене рішення приймати, а тут такий шанс приємно здивувати граючи за його правилами – для обох подвійне задоволення. Проконсультувалась, спіраль видалила і поки на пігулки перейшла. Незручно, ще треба призвичаїтись до регулярного прийому, а поки з цим складно – відвикла сильно від такого способу. Та це і ненадовго - скоро наважусь зробити йому сюрприз. Точно бачу, що приємний. Гліб зі мною про це не говорив, та той його погляд з потаємною надією добре запам’ятала, а я ж таки його кохаю – мені йому відмовити важко, тим паче і сама замріялась. Вирішила, що про слушну мить підказки в неба чекатиму, або поки мій андроїд на розмову наважиться. Врешті-решт, хоч би як полюбляв все сам вирішувати, з цим питанним без моєї участі не впорається. На відміну від мене.

      Ніжились вранці ліниво, я ще дрімала, Гліб вже в спортзалі побував і до мене повернувся, лежав тихо поруч і в телефоні щось вивчав. Почула тиху вібрацію, одне око трохи розплющила – його мобілка дзижчить.

      - Мати твою за ногу… - пробурмотів Гліб і зірвався з місця.