Читати книгу - "Серденько Змія, Віолетта Котова"

- Брехун. – прошепотів Сергій, і закрив цю тему. Я знав, що він розуміє всі мої побрехеньки, але інакше не міг. – Згадаємо про це, коли на ноги станеш.

- Які ноги?! Чи посміятися з мене вирішив? – обурився я.

- Звісно! – вигукнув теж обурено. – Мені ж тільки й треба, приїхав сюди поглузувати з тебе. – не витримав таки, схопив за воріт футболки. – Ти давай мені тут в дурня не грай! Сам добре знаєш, на яку ногу станеш, та й будеш жити далі звичайним життям, як оклигаєш. Навіть службу свою продовжиш, знайдемо тобі краще місце. В тебе ще дитина є, забув? Викинь вже дурниці з пустої голови! – відпустив різко, а я не став нічого відповідати, бо не хотів собі зізнаватися, що він має рацію, рано чи пізно, треба буде налагоджувати якесь життя, хоча б заради Олесі.