Читати книгу - "Відродження-2, Кулик Степан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Гаразд, подивимося, хто тут живе. Сподіваюся, на роботів-охоронців не нарвусь. Було б уже смішно.
На жаль, луна від гуркоту пострілів, що пролунали попереду, не двозначно натякнуло, що без сюрпризів все ж таки не обійдеться. А слідом і система підсуєтилась:
«Данж «Підземелля в'язниці». Увага! Ви входите на ворожу територію, не підконтрольну жодній фракції! Агресивність мобів підвищена! Увага! Ви вперше вступаєте у локацію «Підземелля в'язниці». Коефіцієнт досвіду 1,5. Нагороду подвоєно. Умови отримання — проходження данжу з одного разу. Нагорода: 2 000 очок досвіду. + 1 до основної характеристики (рандомно). Предмет екіпірування за класом не нижче «рідкісний». Увага! Додаткова умова: Неігровий персонаж Фелікс повинен вижити. Штраф у разі загибелі юніта — провал ланцюжка завдань «Проект «Відродження».
Ого! Виходить, цей Фелікс не просто так намалювався. По ходу він важлива ланка. Типу, квест-стартер? Або носій важливої інформації. Знає щось таке, без чого мені це чортове завдання не виконати. І мене до нього планомірно підводили.
Добре, що я його просто не вбив. Адже була думка не вигадувати нічого, а зайти до в'язниці, знайти цього Фелікса і, під прикриттям силового поля, тупо застрелити.
Гаразд. Розберемося, а поки що варто прискоритися. Стрілянина все густіша. Схоже, там бій неабиякий.
Перевіряю активацію захисту. Глок у руку і швидким кроком заглиблююсь у коридор підземелля. Завдяки системі сонячних батарей освітлення тут прийнятне. Книгу читати не вийде, або там нитку в голку вдягнути, але всі інші предмети цілком помітні. Звірячі сліди і послід принаймні видно чітко. Пацюковий послід... Від дуже великих щурів.
Постріли стають рідшими, зате тепер до них примішуються крики болю. Схоже, до когось дісталися. Аби не до Фелікса.
Зриваюся на біг. Один поворот, інший…
Щось на зразок кутової кімнати з двома виходами. В одному я, а з другого річкою вливаються смугасті тварюки. «Пасюк. Рівень 7». А в кутку, за кволою барикадою з якихось старих, розламаних меблів, скупчилося четверо людей у темно-синій формі. Над головами трьох ніки «Охоронець», а у четвертого «Гаркавий Дмитро. "Фелікс". Рівень 12». У всіх у руках «кедри». Але, зважаючи на те, що стріляють практично одиночними, з боєзапасом у них туго. А кількість щурів, незважаючи на ще одну барикаду з мертвих тушок, не зменшується.
Поки оцінював обстановку, один зі смугастиків стрибнув уперед і вчепився в руку Фелікса.
«Увага! — спливла іконка. — Юніт, якого ви повинні захистити, зазнав нападу»
Напис трохи повис і зник, залишивши після себе у верхньому правому кутку невеликий прямокутник з цифрами. На зразок зворотного таймера. По ходу, контроль життєвих показників Фелікса. До речі, непогано прокачано товариша. На даний момент, незважаючи на поранення та кровотечу, у нього було ще майже 1800 ХП. Майже вдвічі більше, ніж у мене. Ну та довжиною параметрів ми з ним ще встигнемо помірятися. Зараз треба вирішувати питання з пацюками.
У цей момент ще один щур дуже вдало стрибнув, зумівши вчепитися у горло охоронця. І поки той, забувши про зброю, намагався віддерти тварюку, його атакувало одразу ще кілька смугастих. Мить, і там де щойно стояла людина, утворилася купа мала з голохвостих і повискуючих тіл.
Охоронець, що стояв поруч, уже не розбираючи цілей, просто хрест-навхрест полоснув чергою по ній, припиняючи всякий рух. Розумно... Товаришу все одно не допомогти. Роздерте іклами горло не в кожній реанімації лікують, а так — хоч не мучився, пожираний живцем.
Розплата за шляхетність прийшла одразу. Він лише на кілька секунд відволікся від атакуючих пацюків, і ті не проґавили шансу: одразу три тварюки вчепилися вже в нього. Охоронець закричав від болю, засмикався, не випускаючи автомата з рук і не перестаючи стріляти, поки не спорожнів ріжок. Результатом цієї хаотичної стрілянини став підстрелений третій охоронець, який завалився на барикаду, прошитий кількома кулями, і Фелікс залишився один.
Подальше зволікання могло вартувати проваленого завдання.
Глок зник у інвентарі, а його місце зайняв бластер. Час йшов на секунди, тож про економію довелося забути. Насамперед я полоснув променем по тих, хто вривався з коридору, перерізуючи навпіл відразу на кілька тушок углиб. Один розчерк, і ворогів суттєво поменшало. Ще раз — безпосередньо поблизу барикади… Тепер можна і пістолетом попрацювати.
— Бах! Бах! Бах!
Пацюки зрозуміли, звідки виходить головна небезпека і розвернулися в мій бік. А ось це скільки завгодно. Змінюю Глок на моргенштерн, що вже застоявся без діла. Мій захист їм не по зубах, а кожен мій удар — гарантований труп.
Вереск, писк, бризки крові… Краєм ока стежу за показниками Фелікса. Нормально, все ще більше тисячі. А кількість щурів упевнено зменшується. Не можу сказати, скільки їх тут полягло, напевно, не менше сотні, але з іншого коридору більше не лізуть. Або закінчилися, або порозумнішали…
Ще удар, ще…
Ф-фу… Здається, все…
— Ти хто? — голос у Фелікса хрипкий, але автомат тримає впевнено і цілиться просто в груди. — Тебе Картавий підіслав? Чи Джованні?
— Довго пояснювати… — ховаю моргенштерн, дістаю шприц-тюбик та простягаю йому. — Уколись… Укуси щурів отруйні. Можна ковзани відкинути навіть від незначної рани. А тебе доволі непогано погризли.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відродження-2, Кулик Степан», після закриття браузера.