Читати книгу - "Королівство криги, Анна Мінаєва"

— Угу-угу, все, — награно закивала головою Даяна. І змовницьки прошепотіла, нахилившись до мене: — Палац здригався від їхнього крику. А скільки посуду було побито у головній їдальні, ви собі і уявити не можете, моя королево. Леді де Оргі тоді такі слова кричала на адресу лорда Карі… вище суспільство таких слів раніше просто не чуло.

Я пирхнула зі сміху. А Оріса мовчки намагалася у той момент знищити леді Офору поглядом.

Останній Даяна помітила з запізненням. 

— Що? Я ж не збрехала, що ти на мене так дивишся? — Даяна про всяк випадок вскочила з крісла і почала задкувати до дверей. — Я тоді якраз у палаці була. Сама все чула. І маю тобі подякувати, Орісо. Я тепер такі слова знаю…

Руда фрейліна схопила з крісла невеличку подушку і кинула нею в бік подруги, шепочи прокляття. Даяна встигла ухилитися і розсміялася, відкриваючи двері.

Та напад з боку Оріси не змусив іншу фрейліну замовкнути. Вже тримаючись за двері, вона знову заговорила до мене з хитрою посмішкою:

— Ваша величносте, і це я вам ще не розповіла, як Оріса скульптуру лицаря перевернула! Кажуть…

— Ану, йди сюди! — леді де Оргі кинулася до Даяни, заплутавшись у широкій спідниці смарагдового кольору. Даяна верескнула і кинулася в коридор. Вже звідти почувся її сміх. 

Як і голос Оріси:

— Ану стій! Кому сказала! Стій! Я зараз тебе таким словам навчу, ніколи їх не забудеш!

Я розсміялася і поспішила наздогнати своїх фрейлін. Хай веселяться, якщо їм це необхідно. Та про прогулянку в парку я все ще пам’ятала і планувала втілити цей задум в життя.

Але боги підкинули іншу справу.

Я вже виходила за фрейлінами в коридор, коли ніс до носа зіткнулася з іншою своєю леді. І одного погляду на неї вистачило, щоб відкинути всі свої задуми.

— Леді Лейло, — я охнула від несподіванки, налетівши на жінку, яка якраз намагалася зайти у вітальню.

Моя найстарша фрейліна сьогодні запізнилася, і я гадала, що на неї не варто чекати. До того ж Лейла зовсім нещодавно повідомляла, що планує з’їздити додому. І от тепер… тепер вона стояла переді мною. Така, як завжди.

З високою чепурною зачіскою. Прямою спиною. У вишуканій сукні з синього шовку. А ще з синцем на вилиці, якій не могла сховати жодна косметика.