Читати книгу - "Ліс втрачених душ, Дмитро Євтушенко"

«Я вам вже казала, моя подруга проходила трохи інше випробування. І там були такі ж умови», — я вирішила пояснити, щоб вона мене не вигнала зі свого будинку, і це спрацювало.

«Так, дійсно, ми поїхали в лабораторію. Але будівля була порожньою, наче там нікого і ніколи не було. Ми повернулися додому. Спробували подзвонити, але і це не спрацювало. А за тиждень Валера впав в кому».

«Скажіть, а маска у вас залишилася?» — після невеликої паузи запитала я.

«Поліція забрала, коли я спробувала пояснити, що трапилося. І що я підозрюю медичний центр. Вони взяли ту маску, як доказ. Не знаю, що вони з нею зробили».

«Шкода», — в той момент я розгубилася, не знала що робити і вже збиралася піти. Але в останній момент дещо згадала: — «Скажіть, а телефон вашого чоловіка, я можу дещо в ньому подивитися?»

«Так», — вона сходила в іншу кімнату і повернулася зі смартфоном. — «А що ви хочете там побачити?»

«Один додаток...» — досить швидко я знайшла те, що шукала. Додаток був схожий на той, яким користувалися я та Ліза. Лише малюнок іконки відрізнявся. Інтерфейс додатка також був схожий. Але замість встановлення відсотка, який був у нашому випадку, тут виставлявся час переходу у фазу глибокого сну. Як і у випадку Лізи, у цьому додатку була додаткова опція — «Швидке засинання», біля якої стояла галочка. — «Скажіть, ви пам'ятаєте цю опцію?» — я знала відповідь, але все ж таки вирішила пересвідчитися.

«Ні, її не було, коли нам показували, як користуватися додатком».

«І ваш чоловік нічого про неї не казав?»

«Ні, не пам'ятаю такого».

«Ваш чоловік зробив сам це з собою. Він, напевно, не розумів, що робить. Через схожу опцію ледь не померла моя подруга», — гірше, ніж в той момент я, ще ніколи не почувалася. Так погано повідомляти такі новини. — «Вашому чоловіку прийшло оновлення для додатка. І я думаю, що він вирішив спробувати засинати ще швидше. Проблема в тому, що обираючи цю опцію, прибрати її вже неможливо. Мені дуже шкода».

В лікарні запанувала тиша. Андрій та Степан обмірковували почуте і не поспішали ставити нові запитання Каті. Вони бачили, як їй важко розповідати цю історію. Тож дали їй трохи часу, щоб вона перепочила.