Читати книгу - "Останній дон"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Та ми ніколи не знайдемо Баллаццо, якщо його прикриє Програма захисту свідків, — заговорив Вінсент.
— А ти, «молоте» мій, що ти скажеш на це? — спитав дон Піппі Де Лену.
— Після того як він дасть свідчення, — стенув плечима Піппі, — і його заховають згідно з Програмою захисту свідків, ми його, безперечно, знайдемо. Але зчиниться галас, буде великий розголос. То чи варто нам діяти? Хіба це щось змінить?
— Галас, розголос — саме задля цього й варто діяти. Ми дамо світові звістку про себе. Тож якщо робити, то так, щоб побачив кожен.
— А можна просто не втручатися ні в що, — заперечив Джорджіо. — Байдуже, що розповість Баллаццо, — не поховає ж він нас. Батьку, твоя пропозиція — лише тимчасовий розв'язок.
Дон обдумав це твердження й відповів:
— Те, що ти кажеш, слушне. Але чи можна взагалі знайти розв'язок, що задовольнятиме довіку? Життя повне сумнівів і тимчасових розв'язків. Ти сумніваєшся, що кара зупинить тих інших, які потраплять до пастки? Може, зупинить, а може, й ні. Когось та стримає. Адже й сам Господь не створив світу без покарань. Я особисто говоритиму з адвокатом Баллаццо. Він мене зрозуміє й передасть послання. І Баллаццо повірить мені. — Дон замовк на хвилинку й зітхнув: — Після суду ми візьмемося за роботу.
— А його дружина? — запитав Джорджіо.
— Хороша жінка, — промовив дон, — але надто замериканізувалась. Не можна ж залишати нещасну вдову, щоб та криком виповідала своє горе й таємниці.
— А діти Вірджініо? — вперше озвався Петі, він був справжній убивця.
— Ні, якщо не буде потреби. Ми ж не потвори, — проказав дон Доменіко.
— Баллаццо ніколи не розповідав дітям про свій бізнес. Він прагнув, щоб світ вірив, ніби він просто любить їздити верхи. Тож нехай скаче на своїх конях аж на дно океану. — Всі мовчали, і дон сумно додав: — Даймо тим дітям спокій. Зрештою, ми живемо в країні, де діти не помщаються за батьків.
Наступного дня адвокат Баллаццо передав йому послання своєму клієнтові. Як і в решті таких послань, мова була квітчаста. Коли дон розмовляв з адвокатом, він висловив сподівання, що його давній приятель Вірджініо Баллаццо зберігає наймиліші спогади про Клерікуціо, що завжди дбав про інтереси свого нещасливого друга. Дон сказав адвокатові, що Баллаццо ніколи не повинен боятися, що на його дітей чигає якесь лихо, навіть на П'ятій авеню, бо сам дон гарантуватиме їхню безпеку. Він, дон, добре знає, як високо поціновує Баллаццо своїх дітей, знає, що ні в'язниця, ні електричний стілець, ні чорти з пекла не злякають його доброго приятеля, — тільки примара лиха, що може загрожувати дітям. Перекажи йому, казав дон адвокатові, що я особисто, я, дон Доменіко Клерікуціо, гарантую, що з ними нічого не станеться.
Адвокат дослівно переповів усе Баллаццо, і той відповів йому так:
— Перекажіть моєму другові, моєму найлюбішому другові, що ріс разом з моїм батьком на Сицилії: я покладаюся на його Гарантії з величезною вдячністю. Скажіть, що про всіх Клерікуціо я маю лише наймиліші спогади, такі дорогі мені, що я не можу навіть говорити про них. Я цілую йому руку.
— Після цього Баллаццо проспівав «Тра-ля-ля» й заговорив до адвоката: — Гадаю, нам краще ретельно переглянути наші свідчення, — мовив він. — Ми ж не хочемо вплутати сюди нашого любого друга.
— Аж ніяк, — сказав адвокат, розмовляючи згодом з доном.
Усе відбувалося згідно з планом. Вірджініо Баллаццо порушив закон омерти й давав свідчення, запроторивши чимало дрібної братії за ґрати і навіть утягши до справи заступника мера Нью-Йорка. Та ні слова не сказав про Клерікуціо. Потім Баллаццо, і чоловік, і жінка, зникли, скориставшись Програмою захисту свідків.
Газети й телебачення тріумфували, могутня мафія зазнала поразки. Були сотні фото, телепередачі з місця подій, які показували, як тих негідників садовлять до в'язниці: Газета «Дейлі ньюс» присвятила Баллаццо дві центральні сторінки: «Падіння мафіозного дона». Писали там і про антикварні автомобілі, і про його коней на Кентуккському дербі, й солідний гардероб від лондонських кравців. То була справжня оргія.
Дон, даючи Піппі завдання вистежити подружжя Баллаццо й покарати його, наказав йому: «Зроби так, щоб у пресі був такий самий розголос, як тепер. Ми не дамо їм забути нашого Вірджініо», проте «молотові» знадобилося більше року, аби виконати доручення.
Кросс пам'ятав Баллаццо й зберіг про нього теплі спогади як про щедрого, веселого чоловіка. Він і Піппі обідали в домі Баллаццо, бо місіс Баллаццо славилась як добра італійська куховарка, що готувала неперевершені макарони та цвітну капусту з часником і травами, страву, яку Кросс пам'ятав донині. Малим він грався з дітьми Баллаццо й був навіть закохався в доньку Баллаццо Сіл, коли вони обоє були ще підлітки. Вона писала йому з університету після тієї чарівної неділі, але він ніколи не відписував. І тепер, на самоті з Піппі, він узяв і сказав батькові:
— Я не хочу брати участі в цій операції.
Батько глянув на нього й сумно всміхнувся:
— Кроссе, трапляється інколи й таке, тобі треба звикати. Інакше ти не виживеш.
— Я не зможу цього вчинити, — похитав головою син.
— Гаразд, — зітхнув Піппі. — Я скажу їм, що використаю тебе для планування, і попрошу, нехай для самої операції мені дадуть Данте.
Піппі провів розслідування. «Родина» Клерікуціо, вдавшись до величезних хабарів, проникла за ширму Програми захисту свідків.
Баллаццо почувалися в безпеці зі своїми новими ідентичностями, несправжніми довідками про народження, новими картками соціального забезпечення, новою довідкою про шлюб і пластичною хірургією, що змінила їхні обличчя так, немов вони помолодшали на десять років. Проте будова тіла, жести, голоси дозволяли впізнати їх куди легше, ніж їм здавалося.
Давніх звичок відцуратися не просто. Суботнього вечора Вірджініо Баллаццо з дружиною поїхали до містечка в Південній Дакоті поблизу свого нового дому, щоб пограти в азартні ігри в невеличкому кишлі, яке діяло під контролем місцевої громади. Коли вони поверталися, Піппі Де Лена, Данте Клерікуціо й шестеро інших чоловіків перестріли їх. Данте, порушивши план, не втримався й розповів подружжю, хто він, перше ніж натис цингель свого пістолета.
Тіла навіть не намагались приховати. Нічого вартісного не взяли. Вбивство було задумане як акт
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Останній дон», після закриття браузера.