Читати книгу - "Ярмарок нічних жахіть"

Коли на годиннику було 02:58 і Чед уже засинав, Нора запитала:

— Ти не знаєш кого-небудь із відеокамерою? Бо він хоче…

— Знаю, — відповів чоловік. — Чарлі Ґріна.

А потім запала тиша. Якщо, звісно, не зважати на місіс Рестон, яка ходила туди-сюди над ними. У напівсні Норі привидівся химерний образ: місіс Рестон із крокоміром, причепленим до пояса її піжамних штанів. Жінка терпляче долала довгі милі, які відділяли її від світанку.

Зрештою Нора заснула.

Наступного дня в кабінеті Вінні.

— Отже? — запитав він.

Її мати ніколи не була ревною парафіянкою, проте на літніх канікулах Нора відвідувала Біблійну школу, і їй там подобалося. Там були ігри, пісеньки, історії на фланелеграфі[112]. Нора збагнула, що в цю мить їй пригадалася одна з таких історій. Уже багато років вона не думала про неї.

— Мені ж не доведеться по-справжньому завдавати болю… ну, цій людині… щоб отримати гроші? — запитала вона. — Я хочу одразу прояснити це.

— Ні, але я хочу побачити, як потече кров. Дозволь і мені одразу прояснити це. Звісно, сподіваюся, що ти вдариш його кулаком, та просто розбита губа чи заюшений ніс також мене задовольнять.

Якось у Біблійній школі вчитель причепив на фланелеграф гору. А потім Ісуса та якогось рогатого дядька. Учитель розповідав, що якось диявол повів Ісуса на вершину гори та показав йому всі міста на землі. «Ти можеш взяти в цих містах будь-що, — промовив диявол. — Будь-який скарб. Для цього тобі потрібно лишень відступитися від свого шляху і поклонитися мені». Та Ісус був своїм пацаном, тому відповів: «Відступися від мене, Сатано!»

— Отже? — перепитав він.

— Гріх, — задумливо промовила вона. — Ось що у вас на думці.

— Гріх заради самого гріха. Ретельно спланований і здійснений. Бентежна думка, правда ж?

— Ні, — відповіла Нора, розглядаючи насуплені полиці з книжками.

Вінні перечекав трішки, а потім знову запитав:

— Отже?

— А якщо мене впіймають, то я все одно отримаю гроші?

— Якщо виконаєш свою частину угоди і не прохопишся ні словом про мене — обов’язково. Та навіть якщо тебе впіймають, то найгірше, що тобі світить, — це умовний термін.

— А також судово-психіатрична експертиза, — мовила Нора. — Певно, вона і справді знадобиться мені, якщо я обдумую зараз таке.

Вінні сказав:

— Якщо ти й надалі житимеш, як жила, то тобі, як мінімум, знадобиться спеціаліст зі шлюбних питань. Ще коли я був пастором, то часто консультував пари щодо сімейних проблем. І можу сказати, що фінансові негаразди були якщо і не основною їх причиною, то, принаймні, однією з головних. До всього були причетні гроші.

— Дякую, що поділилися досвідом, Вінні.

На це він нічого не відповів.

— Знаєте, а ви божевільний.

Знову тиша у відповідь.

Вона ще трохи подивилася на книги. Більшість із них стосувалися релігії. Зрештою, вона перевела погляд на старого.

— Якщо я зроблю це, а ви мене наїбете — начувайтеся.

Він навіть не виказав невдоволення через те, що вона обрала саме такий тон.

— Я виконаю свої зобов’язання. Можете не сумніватися.

— Ваше мовлення знову стало практично бездоганним. І шепелявите ви лише тоді, коли дуже втомлюєтеся.

Він знизав плечима.

— Ваші вуха призвичаїлися до моєї вимови, бо ви постійно зі мною. Гадаю, це схоже на вивчення нової мови.

Вона знову повернулася до книг. Одна з них мала назву «Проблема добра та зла». Інша називалася «Основи моралі». Ця була особливо товстою. В холі розмірено цокав настінний годинник. Зрештою, Вінні знову запитав:

— Отже?

— А хіба не є достатнім гріхом для вас те, що ви робите мені цю пропозицію? Ви спокушаєте нас обох, і ми разом переживаємо спокусу. Хіба цього недостатньо?

— Так я грішу лише словом і думкою. Це не задовольняє мою цікавість.

Годинник цокав. І тут Нора промовила, усе ще не дивлячись на старого:

— Якщо ви ще раз скажете оце своє «отже», я піду геть.

Він не сказав «отже». Узагалі нічого не сказав. Поклавши ногу на ногу, Нора дивилася вниз, на свої схрещені руки. Найбільше жінку лякало те, що їй досі було цікаво. Її цікавило не те, чого хотів Вінні (карти вже розкрито), а те, чого хотіла вона сама.

Урешті вона підвела погляд і озвучила свою відповідь.

— Чудово, — відповів він.

Прийнявши рішення, Нора та Чед не хотіли відтягувати його виконання на безрік: надто вже важким воно було. Вони обрали Форест-Парк у Квінсі. Чед позичив у Чарлі Ґріна відеокамеру та навчився користуватися нею. Вони двічі сходили до парку заздалегідь (тоді дощило, тож нікого не було), і Чед зняв на плівку місце, де все мало відбутися. У той час вони багато кохалися — нервово, незграбно, наче підлітки на задньому сидінні авто, і все ж таки то був хороший секс. Принаймні, пристрасний. Нора відчувала, що інші її потреби втратили важливість. За десять днів — відтоді, як вона уклала угоду, і до ранку, коли жінка виконала свою частину договора, — Нора схудла на дев’ять фунтів. Чед сказав, що вона знову виглядає, наче дівчинка з коледжу.

Одного сонячного дня на початку жовтня Чед припаркував старенький «Форд» на Джувел-авеню. Нора сиділа біля нього. З пофарбованим у рудий колір волоссям, що спадало на плечі, довгою спідницею та огидною коричневою блузою жінка була зовсім не схожою на себе. Очі вона ховала за сонцезахисними окулярами, а голову прикрила бейсболкою «Метц». На перший погляд Нора видавалася спокійною, та варто було Чедові спробувати торкнутися до її руки, як вона миттєво відсахнулася.

— Норо, ну ж бо…

— Ти маєш гроші на таксі?

— Так.

— А сумку, щоб сховати туди відеокамеру?

— Так, звісно.

— Тоді віддай мені ключі від машини. Зустрінемося вже в квартирі.

— Ти впевнена, що зможеш керувати машиною? Бо реакція на щось подібне…

— Зі мною все буде гаразд. Дай ключі. Чекай тут п’ятнадцять хвилин. Якщо щось піде не так… навіть якщо мені просто здасться, що щось не так… Я повернуся. А якщо не повернуся, йди на обрану нами позицію. Пам’ятаєш, де це?

— Звісно ж, пам’ятаю!

Вона посміхнулася (принаймні, продемонструвала зуби та ямочки на щоках).

— От і молодець, — сказала вона та пішла.

Ці п’ятнадцять хвилин були вбивче довгими, але Чед стійко витримав кожну з них. Дітлахи — усі до одного вбрані в захисні шоломи — газували мопедами, проїжджаючи повз нього. Жінки гуляли по двоє, навантажившись купою торбинок з магазинів. Також Чед побачив літню пані, яка насилу переходила дорогу. На якусь химерну мить йому навіть здалося,