Читати книгу - "Ярмарок нічних жахіть"

Коли п’ятнадцять хвилин уже добігали до кінця, йому спала на думку неймовірно логічна та раціональна ідея: він може покласти всьому цьому край, якщо просто поїде геть. У парку Нора роззирнеться і побачить, що його вже немає. Їй доведеться взяти таксі до Брукліну. А коли вона повернеться додому, то навіть подякує йому. Вона скаже: «Ти врятував мене від самої себе».

А потім? Узяти місяць відпустки. Ніякого вчителювання на замінах. Кинути всі ресурси на завершення книги. Поставити все на карту.

Натомість він вийшов із машини та рушив у напрямку парку, тримаючи в руках камеру Чарлі Ґріна. Паперова сумка, куди він потім заховає її, лежала в кишені вітровки. Він тричі перевірив, чи світиться зеленим індикатор біля кнопки «Увімкнути». Як же страшно було б дізнатися, що ти пройшов через увесь цей жах, та камера нічого не зафіксувала! Або ти забув зняти кришечку з об’єктива.

Він знову перевірив усе це.

Нора сиділа на лавці в парку. Побачивши чоловіка, вона прибрала пасмо з лівого боку обличчя. То був умовний знак. Час починати.

Позаду неї розташувався дитячий майданчик. Там були гойдалки, каруселі, гойдалки-терези, веселі коники на пружинах та інші дитячі штуки. У цей час дітлахів було небагато. Мами зібралися в дальньому кутку. Вони сміялися і розмовляли, не надто зважаючи на малих.

Нора підвелася з лавки.

«Двісті тисяч доларів», — подумав Чед і приклав камеру до ока. Коли почався запис, усе хвилювання минуло.

Він знімав, наче профі.

II

Повернувшись додому, Чед швидко піднявся сходами. Він був певен, що дружини ще немає. Чоловік бачив, як Норма на всіх парах тікала звідти (матері майже не дивилися на неї — вони оточили обрану нею дитину, хлопчика років чотирьох), але все одно був певен, що вона досі не повернулася; зараз йому зателефонують і скажуть, що дружина в поліційному відділку: вона зламалася і розповіла все, навіть про його роль у злочині. Гірше того, вона розповіла про Вінні, а це означало б, що скоєне ними тепер втрачало будь-який сенс.

Руки так тремтіли, що він не міг поцілити ключем у замок. Той шматок металу ходив ходором навколо замкової шпарини, наче збісився, і ніяк не хотів наближатися до неї. Коли вже Чед поставив доволі зім’яту сумку з відеокамерою, щоб вільною лівою рукою притримати праву, двері відчинилися.

Тепер на Нормі були тільки обрізані знизу джинси та блузка, які до того вона ховала під довгою спідницею та спецівкою. Згідно з планом, вона мала переодягнутися в машині, перш ніж поїде геть. Жінка говорила, що здатна зробити це за мить: ймовірно, так і було.

Він обійняв дружину та притис її до себе настільки рвучко, що почув, як вона глухо вдарилася об нього. Обійми видалися не дуже романтичними.

Норма трохи це потерпіла, а тоді сказала:

— Заходь усередину. Не стій стовпом у коридорі.

Тільки-но двері у зовнішній світ зачинилися, вона почала:

— Ти зробив це? Скажи, що так. Я тут уже з півгодини місця собі не знаходжу. Ходжу туди-сюди, наче місіс Рестон опівночі. Тобто так, як ходила б місіс Рестон, якби була трохи жвавішою…

— Я теж хвилювався, — Чед прибрав волосся з лоба, де шкіра була особливо гарячою. — Норрі, я злякався до смерті.

Норма вихопила сумку в нього з рук, зазирнула всередину, а тоді пильно подивилася на чоловіка. Вона зняла сонцезахисні окуляри. Її блакитні очі палали.

— Скажи мені, що це в тебе.

— Ага. Так і є. Гадаю, що так. Це має бути в мене. Я ще не перевіряв.

Погляд став ще пекучішим. «Будь обережною, Норо, — подумав він. — Якщо ти і далі так робитимеш, твої очні яблука спалахнуть».

— Краще, аби все було, як треба. Як треба. Коли я не сновигала туди-сюди кімнатою, то сиділа в туалеті. У мене досі спазми в животі. — Вона підійшла до вікна та визирнула на вулицю. Він приєднався до неї, остерігаючись, що їй відомо про щось більше, ніж йому. Але вулицею йшли звичайнісінькі перехожі, які поспішали кудись у своїх справах.

Вона знову обернулася до нього і цього разу різко вхопила чоловіка за руку. Її долоні були жахливо холодними.

— З ним усе гаразд? Хлопчик? Ти не бачив, чи з ним усе гаразд?

— З ним усе добре, — сказав Чед.

— Ти що, мені брешеш? — Вона прокричала це йому в обличчя. — Краще не треба! З ним усе гаразд?

— Звісно. Малий підвівся ще до того, як стурбовані матусі підбігли до нього. Верещав як недорізаний, але в його віці мені було набагато гірше, коли я отримав гойдалкою по потилиці. Тоді довелося їхати в медпункт, де мені наклали п’ять шв…

— Я вдарила його набагато сильніше, ніж збиралася. Боялася, що коли пом’якшу удар… якщо Вінні побачить, що я його пом’якшила… він не заплатить. А ще адреналін … Боже! Це взагалі диво, що я не відірвала тій бідній дитині голову! Чому я взагалі це зробила? — Вона не ридала, і не було схоже, щоб каялася. Ні, вона здавалася розлюченою. — Чому ти дозволив мені це зробити?

— Я ніколи…

— Ти впевнений, що з ним усе гаразд? Ти справді бачив, як він підвівся? Бо я вдарила його набагато сильніше, ніж… — Норма відійшла від Чеда до стіни, стукнулась об неї лобом і обернулась. — Я прийшла на майданчик і вдарила чотирирічну дитину в обличчя! За гроші!

Раптом дещо спало йому на думку.

— Певен, це є на записі. Я маю на увазі, як хлопчик підводиться. Ти сама зараз усе побачиш.

Вона перелетіла через кімнату.

— Вмикай телевізор! Мені необхідно це побачити!

Чед під’єднав кабель VSSе який йому дав Чарлі. Трохи пововтузившись, він прокрутив запис по телевізору. Перш ніж вимкнути камеру та піти геть, чоловік справді зафільмував, як дитина підводиться на ноги. Хлопчик здавався трохи спантеличеним і, звичайно ж, репетував, але на загал із ним усе було гаразд. У нього трохи кривавили губи та ледь-ледь юшило з носа. Чед подумав, що малий розбив носа, упавши на землю.

«Не страшніше за який-небудь дрібний інцидент на дитячому майданчику, — подумав Чед. — Тисячі таких трапляються щодня».

— Бачиш? — спитав він дружину. — З ним усе га…

— Прокрути іще раз.

Він послухався. Навіть коли Норма попросила прокрутити запис утретє, учетверте, уп’яте,