Читати книгу - "Адвокат негідників"

не повідомить пану Ренфро, що він відправляється за ґрати на наступні сорок років? Що ж, це тому, що немає такого поняття як автоматична провина. Саме тому в нас є присяжні, і вам належить вирішити, чи знав Дуґ Ренфро, що робив. Чи знав він, що в його домі поліція? Коли він кинувся в коридор і побачив рух силуетів у темряві, про що він подумав? Я скажу вам. Він перелякався. Він був переконаний, що якісь небезпечні злочинці вломилися до його оселі і почали стріляти. І що найважливіше — він не знав, що то були офіцери поліції. Якщо він не знав, його не може бути визнано винним. Це ж могли бути й не офіцери поліції, хіба ні? Для чого копам заходити в його будинок, якщо він не зробив нічого незаконного? Чому вони заявилися о третій ранку, коли всі спали? Чому вони не постукали у двері, не натиснули кнопку дзвінка? Чому вони вибили передні і задні двері? Чому, чому, чому? Поліцейські не можуть поводитися настільки обурливо. Чи можуть? 20.

Перший свідок — впливовий посадовець з поліції штату. Звуть його Раскін, і його запрошують до трибуни розпочати неможливе — обґрунтувати дії поліцейських тієї ночі, коли вони вдерлися до будинку Ренфро. Фінні ставить прямі, надмірно відрепетирувані й передбачувані питання, заглиблюючись у тему «небезпечного» розквіту наркоторгівлі в інтернеті, «тривожного» зростання кількості підлітків, які купують і продають наркотики, і тому подібне. Я повсякчас підхоплююсь зі словами: «Ваша Честь, я протестую на підставі релевантності. Як стосуються ці свідчення Дуґа Ренфро?»

Після того, як суддя Пондер тричі відхиляє мої протести, він починає розчаровуватися. Фінні це відчуває і не зупиняється. Вони переходять до занудної докладної оповіді про заходи поліції штату, спрямовані на виявлення в інтернеті торгівців наркотиками. Загалом їм це вдається. Вони упіймали близько сорока осіб у нашому штаті. Хіба ж вони не розумні копи?

— Чи вбили ви ще когось? — вигукую я перше запитання, кидаючись у перехресний допит, який обіцяє бути тривалим.

Розпитую Раскіна про інші арешти. Чи залучалися загони спецпризначенців до виконання ордерів? Чи інші вторгнення в домівки також відбувалися о третій годині ранку? Чи мали інші підозрювані собак? Чи відправляли ви танки? На середині перехресного допиту змушую його визнати те, що всім відомо вже кілька місяців: вони увірвалися не в той будинок. Його небажання це визнавати помітно підриває довіру до нього.

За дві години я виставляю Раскіна цілковитим дурнем, який понад усе прагне втекти геть з-за трибуни свідка.

Я можу поводитись як безсовісний покидьок, коли моїм клієнтам загрожує смертна кара. Дайте мені безневинну людину, і я аж випромінюватиму зарозумілість і зверхність. Я це розумію, тому відчайдушно намагаюся справити враження, хоча б на присяжних, що насправді я не такий вже й поганий. Насправді я не дуже переймаюся тим, чи ненавидять мене, аби лиш не зненавиділи мого клієнта. Але представляючи таку святу людину як Дуґ Ренфро, я просто змушений говорити палко, та не образливо. З недовірою до органів юстиції, але достатньо переконливо.

Наступний їхній свідок — Чіп Сумеролл, керівник операції, лейтенант місцевої поліції. Його запрошують із кімнати свідків, приводять до присяги говорити правду. Як завжди, він одягнутий у форму з усіма значками й медалями, які в нього є. Повний однострій, з регаліями і відзнаками, тільки без службового пістолета і наручників. Це зухвалий тип з гордою поставою, міцними руками і короткою стрижкою. Ми перекинулися кількома словами, коли він давав попередні свідчення, і я дивлюсь на нього так, ніби він уже бреше. Фінні ставить запитання, отримуємо вже звичні оповідки. Вони докладніше зупиняються на його всебічній підготовці і досвіді, на його славних досягненнях. Методично проходяться по епізоду з Ренфро. Він надзвичайно майстерно перекладає відповідальність на інших, неодноразово повторює, що лише виконував накази.

Таке відчуття, що вся судова зала чекає, щоб я просто-таки розчавив його перехресним допитом, і мені доводиться себе контролювати. Починаю з коментарів щодо його однострою — який він гарний і професійний. Як часто він його надягає? Що означають деякі з медалей? Тоді прошу його описати однострій, який був на ньому в ту ніч, коли він увірвався в двері будинку Ренфро. Кожен елемент одягу і спорядження, кожну річ, від чобіт зі сталевими носками і до бойового шолома, ми обговорюємо кожну деталь. Питаю про напівавтоматичну гвинтівку, «Геклер енд Кох МР5», створену для ближнього бою, і найкращу на світі — гордо додає він. Питаю, чи користувався він нею тієї ночі, і він каже, що так. Допитуюся, чи це він зробив постріли, які вбили Кітті Ренфро, він заявляє, що не знає. Було темно, все було швидко. Полетіли кулі, поліцейські «прийняли вогонь».

Походжаючи по судовій залі, дивлюся на Дуґа. Він затулив обличчя руками, ніби знову переживає те нічне жахіття. Кидаю погляд на присяжних — деякі не вірять власним очам.

— Ви кажете, було темно, офіцере. Але ж ви були споряджені окулярами нічного бачення, чи не так?

— Так, — його добре підготували, тож відповідає він максимально лаконічно.

— А вони створені для того, щоб давати можливість офіцерам бачити в темряві, правильно?

— Так.

— Гаразд, то чому ви не бачили в темряві?

Відповідь очевидна; він трохи вагається, але він міцний горішок. Намагається ухилитися: