Читати книгу - "Проект «Україна». Жертва УПА. Місія Романа Шухевича, Данило Борисович Яневський"

західних українських земель викорчувати «буржуазних націоналістів» усе ще не вдається. 23 квітня 1952 р. МДБ констатувало викриття 42 (прописом: сорока двох) «молодіжних українських націоналістичних груп та організацій» загальною чисельністю у 182 особи, в т. ч. 7 організацій із ТІ учасниками у східних областях. Цікаво, що 175 цих молодих людей — вихідці із селянських родин, 163 — віком від 17 до 25 років[192]. Паралельно з ними продовжують свою війну поодинокі озброєні групи та вояки. В останні дні грудня 1953 р. секретарю ЦК КП(б)У О. Ки-риченку доповідають: «станом на 25 листопада 1953 р. за даними МВС УРСР в західних областях продовжують діяти 106 бандитів та підпілля рештків 15 оунівських «проводів», які налічують 16 членів цих «проводів» та 24 бандити, що їх охороняють, а також 32 підпільні націоналістичні організації і групи в складі 164 чоловік, що виявлені органами МВС». МВС також вважало, що на території західних областей на той момент усе ще налічувалося 794 нелегали, «в тому числі бувших учасників оунівських банд — 372, бандпосібників — 250 та осіб, що втекли з місць висилки — 49». Впродовж 9 місяців МВС «ліквідувало» на цих теренах 25 «бандитів»[193].

1955—1959 рр.

За даними КДБ УРСР станом на 1 травня 1955 р., «органами КДБ встановлено та розшукується 50 озброєних бандитів», в т. ч. 32 — у складі 12 груп (по 2–4 особи кожна), 18 «переховуються поодинці». На той час іще діяли, принаймні, провідник Рівненського окружного проводу ОУН «Улян» та два надрайонних провідники — «Лиман» та «Красько».

За даними МВС СРСР станом на 1 січня 1958 р. «під наглядом» органів МВС перебувало 876 761 осіб, виселених у різний час із території західних областей України. За даними Львівського обкому партії, лише в цій області впродовж 1944–1951 рр. було виселено 14 876 родин складом у 39 959 осіб.

За указами Президії ВР СРСР від 19 травня та 2 серпня було звільнено з-під нагляду із забороною повернення до попереднього місця проживання та без повернення майна 30 698 осіб.

Станом на 29 жовтня 1958 р. КДБ, МВС та прокуратура Волинської області зареєстрували «249 проявів ворожих вилазок та погроз в адрес радянсько-партійного активу з боку осіб, які повернулися з ув’язнення». 25 вересня 1956 р. секретар ЦК КП(б)У М. Підгорний доповідає в Москву:

— за останній час… повернулося з місць ув’язнення та заслання 40 тис. колишніх бандитів, учасників ОУН і уніатських священиків;

— організоване підпілля ОУН було остаточно ліквідовано лише на кінець 1955р.;

— за період 1944–1945 рр. тільки від терористичних актів націоналістів загинуло більше 23 тис. радянських громадян. Унаслідок вжитих заходів по розгрому озброєного підпілля було вбито понад 150 тисяч бандитів, заарештовано 103 828 учасників ОУН та іншого націоналістичного елементу і, крім того, в порядку заходів у відповідь було виселено на спецпоселення 65 тис. сімей (203 662 особи) націоналістів та їх поплічників.

До цього слід додати ще 75 тис. «виведених з повинною» з підпілля[194].

Півмільйона людей. Це — населення сучасних міст Хмельницького та Рівного разом узятих.

РОЗДІЛ IX

«Порушення» «соціалістичної» «законності»

Усі три слова в назві цього параграфу я взяв у лапки свідомо. Те, що радянська партійно-бюрократична мова називала «порушеннями соціалістичної законності», звичайною людською мовою називається «злочини проти людства». Можете назвати інакше. Наприклад, «геноцидом». Або «етноцидом». Або «голокостом». Сенс буде тим самим.

Від оціночних суджень перейдемо до фактів. Тільки в оприлюднених станом на середину 2012 р. томах «Нової серії» «Літопису УПА» їх оприлюднено сотні. Наведу лише деякі, навмання вибрані, витяги лише з деяких документів. Читаючи їх, треба мати на увазі: бюрократична радянська російська мова не здатна описати той жах, який коївся на одній четвертій частині тодішньої УРСР. Це — по-перше. Для оцінки масштабів скоєного комуністичним режимом не слід забувати: у 1940 р. радянські окупанти нарахували лише на території Львівської області 1 349 351 осіб, станом на 1 жовтня 1944 р. — 895 912[195]. Це — по-друге. По-третє. Населення окупованих територій не мало ілюзій щодо тих, хто змінить окупантів німецьких. І що на окупованих чекає. Тепер — цитата з документа, виявленого і оприлюдненого видатним російським дослідником II Світової війни Марком Солоніним. Це — звіт Окремого управління таємної військової поліції 8 армійського корпусу. Дата — 1 липня 1941р. Тема: «Розстріл комісарів НКВС та партійних функціонерів, а також доповідь про розстріл органами НКВС

400 етнічних німців і українців у тюрмі м. Дубно». Текст такий: «Картина, що відкрилася тим, хто зайшов до казематів тюрми рано-вранці 27 червня була жахливою — її просто неможливо описати словами. Усюди лежали розстріляні та знівечені багнетами трупи стариків, чоловіків, жінок і дівчат приблизно 16-річного віку. Всього було нараховано більше ста тіл… Слід особливо відзначити, що вдалося встановити сліди згвалтування принаймні в одної з ув’язнених жіночої статі, яка, в числі 9 жінок, була згвалтована вже розстріляною. Наскільки жорстоко катували, калічили, мучили (в оригіналі: «жестоко питали, истязали и мучили») безвинних політв’язнів, говорить знахідка, зроблена при чистці тюремних камер і вивозі тіл ув’язнених: було знайдено повністю здерта шкіра людської руки, на якій усе ще знаходилися нігті пальців. Окрім цього було знайдено людську ступню з клаптями шкіри, які все ще висіли на ній. Як і у випадку з рукою, шкіра була повністю здерта… Із показів тих, хто вижив, і місцевого населення випливає, що головними відповідальними за цей злочин є комісар НКВС Винокур і секретар тюремного управління єврейка Бронштейн». Дата, підпис[196].

Ось тепер, нарешті, читаємо радянські документи.

1944 рік

Липень. Перші дні, тижні другої радянської окупації. Доповідна записка прокурора Львівської військової округи про факти порушення «соцзаконності» органами НКВС у західних областях УРСР дізнаємося: до них відносилися безпідставне залучення громадян до кримінальної відповідальності, «надзвичайно великі» терміни слідства, катування затриманих, тощо. Треба розуміти, що «у виробництві» чекістів на той момент перебували 4 884 справи. Засуджувалося при цьому 88 % залучених до слідства осіб.

8 вересня.