Читати книгу - "Мала, Олекса Мун (Alexa Moon) "

— Виведи мене звідси!

Бармен пропалюючи поглядом Єфима, забирає мої речі й, взявши за руку, веде у бік виходу.

Коли ми опиняємось на вулиці він не ставить жодного питання, за що я йому безмежно вдячна. Тільки коли він закриває за мною дверцята пасажирського сидіння і просить відчинити вікно, питає:

— Номер хоч залишиш?

— Ні… — стиснувши губи, заперечливо хитаю головою. Досить з мене пригод.

— До нього поїдеш? — киває на мій телефон, який знову вібрує дзвінком. Через стрес я навіть і не зрозуміла, що Матвій досі мені дзвонить. 

— Сусід знизу, — читає надпис на екрані. — Я помітив він тобі безупинно дзвонить. Не зволікай. Бери слухавку.

Бармен відштовхується від дверей і підморгнувши, складає руки на грудях. Машина рушає, а хлопець так і залишається чекати, доки таксі не сховається з його поля зору.