Читати книгу - "Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту"

пожеру їх, мов левиця; звір дикий буде їх на шматки розривати. 9 Знищу тебе, Ізраїлю, - хто прийде тобі з допомогою? 10 Де ж він, твій цар, щоб тебе рятувати по всіх твоїх містах? Де твої судді, що про них говорив єси: «Дай мені царя і князів»? 11 Я дав тобі царя у моїм гніві, і забрав геть у моїм обуренні. 12 Несправедливість Ефраїма, зв'язана у вузол, гріх його схований ретельно. 13 Прийдуть на нього муки породіллі, та він - син нерозумний: вже час би й народитись, та він не покидає материнського лона. 14 І я б та визволяв їх з руки Шеолу? Я б їх рятував від смерти? Де твої рани, смерте? Де бич твій, о Шеоле? Жалю не буде в мене. 15 Хоч Ефраїм посеред очерету процвітає, та прийде східній вітер; Господній вітер здійметься з пустині й висушить його джерела, висушить його криниці; ограбує скарб усього дорогоцінного посуду.

14. Ізраїль повертається до Господа

1 Самарія понесе кару за свою провину, бо збунтувалась проти Бога свого. Вони поляжуть від меча; малечу їхню роздавлять, вагітних їхніх порозтинають. 2 Повернись, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти спотикнувся об твою беззаконність. 3 Візьміть слова з собою й поверніться до Господа. Скажіть йому: «Прости всю беззаконність! Прийми те, що добре, і ми принесемо плід уст наших. 4 Ашшур нас не врятує; на коні ми не будемо сідати; діла рук наших не називатимемо більше нашими богами; бо в тобі сиротина знайде милосердя!» 5 Я вилікую їхню зраду; я полюбив їх доброхітно, бо гнів мій від них відвернувся. 6 Я буду для Ізраїля росою; він зацвіте, немов лілея, і, мов Ливан, пустить коріння. 7 Його паростки далеко розростуться, краса його буде, немов маслини, а його запах - мов Ливану. 8 Ті, що сидять під його тінню, знов будуть пшеницю плекати; вони будуть цвісти, неначе лоза виноградна; запах його буде, немов вино ливанське. 9 Ефраїм скаже: «І що мені ще до ідолів?» Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я, наче кипарис зелений, від мене буде плід твій. 10 Хто мудрий, нехай це зрозуміє! Розумний нехай це знає! Бо путі Господні праві, й праведники ходять ними, а грішники на них спотикнуться.

Пророк Йоіл

1. Сарана 1-12; заклик до покути 13-20

1 Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла. 2 Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших? 3 Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші - своїм дітям, а їхні діти - дальшому родові. 4 Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли. 5 Прокиньтесь, п'яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших. 6 Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього - зуби левині, ікла у нього - як у левиці. 7 Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, - лиш галузки її біліють. 8 Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва. 9 Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні. 10 Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає. 11 Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі! 12 І виноградна лоза висхла, смоківниця зів'яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня - всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських. 13 Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв. 14 Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа: 15 «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде. 16 Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість? 17 Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів'яло збіжжя. 18 Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться! 19 До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум'я всі дерева у полі. 20 Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.

2. Страшний день Господній 1-17; Бог помилує Ізраїля знову 18-27

1 Затрубіте в ріг на Сіоні, вдарте на моїй святій горі на тривогу! Нехай тремтять усі мешканці краю, бо надходить день Господній, бо він близько! 2 День темряви й пітьми, день хмари й густої мряки. Немов зірниця, розкидається по горах народ численний, сильний, якого не бувало споконвіку і після нього більш не буде аж до років найдальших родів 3 Поперед нього вогонь пожирає, а позад нього полум'я палить. Край мов райський сад, поперед нього, а позад нього - пустиня гола. Ніщо не може утекти від нього! 4 З виду він, наче коні, мов рисаки, - так вони женуться. 5 Скачуть по верхів'ях гір із гуком, немов від колісниць, і з трісканням, неначе полум'я вогню палкого, що стерню пожирає, немов потужне військо, вишикуване до бою. 6 Побачать його - і тремтять народи, у всіх обличчя бліднуть. 7 Вони кидаються, немов лицарі, лізуть на мури, мов вояки. Кожен своїм путтям прямує, ніхто з своєї стежки не звертає. 8 Не штовхає один одного, кожен своїм шляхом простує. Вони кидаються крізь стріли, й це їм не