Читати книгу - "Випадковий наречений, Аніта Русанова"

- Приїхали. - Сказав Макс, виравши з думок. Глянула за вікно, проводячи погляд високою будівлею, де мешкала Іра. Гучно ковтнувши, потягнулась за ручкою, аби відкрити двері. Невпевнений крок, ще один, зупинилась. Чи правильно я роблю? Може краще нічого не говорити? Іра тільки прийшла в себе, а при згадці колишнього її втримка може полетіти під три чорти. Кроки по заду повернули в реальність. Макс зупинився поряд і глянув на будівлю. - Ти ж не думаєш, що я тебе тут залишу? - Сказав Макс, і глянув в очі. Негативно кивнувши, ми попрямували до входу. Макс вкотре переконує своїми діями, що мені потрібен такий чоловік як він. Він потрібен. Дієвий, рішучий. З яким я почуваюсь як дівчинка. Можливо я про це колись пошкодую, але тут і зараз хочу довіритись йому. Вперше довіритись комусь за довгі роки.