Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Застогнавши, я заплющуюсь, хапаючись за краї лави. Часто дихаю, щосили намагаючись розслабитися.
− Така туга, − хрипить мій темний господар, продовжуючи нанизувати мене на себе. Невблаганно і невпинно. Немов по оголених нервах електричним дротом веде. Примушуючи тремтіти від болісного задоволення, покірно приймаючи його вторгнення.
Поштовх, і він уже всередині.
Ох, як же його багато-о-о. Витримати б.
Гортанно застогнавши, я до ломоти прогинаюсь у попереку. І виходить так, що несвідомо відкриваюсь йому ще більше. Ловлячи ротом повітря, відчуваю, як він проникає глибше.
Са-оір дає мені лише кілька секунд на те, щоб звикнути до цієї лячної всепоглинущої наповненості. Подається назад і, схопившись за мої стегна, із гарчанням штовхається знову. І знову. Розмашисто. Сильно і так глибоко, що це майже боляче. Але тільки майже.
І тут у моєму волоссі стискається інша рука, змушуючи підняти голову. Погляд потопає в голодній темряві очей А-атона. Де він був до цього, я якось випустила з уваги.
– Тобі подобається приймати у собі мого брата? – цікавиться, розглядаючи мене з якимось вкрай хижим інтересом.
− Та-а-а-ак, − видихаю гортанно, відчуваючи, як нарощує темп Са-оір. І здається, ніби навіть кістки плавляться від полум'я, що палає в моїй крові. Якщо я згорю, самі винуваті будуть.
– А мене хочеш?
− Та-а-ак, − схлипую, закочуючи очі.
− Слухняна. І солодка, – посміхається А-атон, облизуючи губи. Підіймається, відпускаючи моє волосся. І починає неквапливо роздягатися.
У мене на очах... Такий нереально красивий. Чужинською, але вже звичною для мене хижою красою.
Са-оір перехоплює мене під грудьми, підіймаючи. Притискає до себе спиною, продовжуючи вбиватися в моє тіло. Утримуючи однією рукою за талію, другою обхоплює мою шию. Не так сильно, щоб придушити, чи навіть налякати. Але достатньо, щоб моя вразливість, і беззахисність перед ним, гострим усвідомленням спалахнула у свідомості, штовхаючи за край. Перед очима танцюють різнобарвні плями, і свідомість тьмяніє від позамежних відчуттів.
Безпорадно змахнувши руками, я з криком вигинаюсь.
Але мої зап'ястя відразу перехоплює А-атон.
Затуманеними очима я спостерігаю, як він, уже повністю оголений, сідає переді мною верхи на лаву. Примушує схопитися обома руками за його плечі. І дивлячись мені в очі накриває мої груди обома долонями. З таким передсмаком, ніби до улюблених ласощів береться.
Обводить великими пальцями скимні соски. Прихоплює їх, перекочує, відтягує, стискаючи. І ці крихітні спалахи болю, вогняними струмками стікають вниз, помножуючи мою насолоду.
А-атон підіймає мої груди, зводячи їх разом. І, хижо усміхнувшись, схиляється, приймаючись терзати чутливу плоть губами, язиком, гострими зубами... Ласуючи й граючись.
А-а-а-а! О боже.
Задихнувшись, закусую губу, втрачаючи розум остаточно. Очі закочуються. Я розчиняюсь у цьому безумстві. У жорстких поштовхах твердої плоті в мені, що з кожною секундою все сильніше нагнітають полум'я, яке вже реве в крові, готове поглинути мій світ без залишку. У болісно-солодких пестощах чоловічого рота на моїх грудях.
Здається, ще трохи і я просто не витримаю, так багато всіх відчуттів. Так багато неможливо-гострого задоволення. І останні рвані й особливо сильні рухи Са-оіра я вже зустрічаю безперервним криком, здригаючись всім тілом на його кам’яному члені.
Але мені не дають ні секунди на те, щоб прийти до тями. Один брат покидає моє тіло, а другий тут же смикає на себе. Цілує жорстко, опускаючи спиною на лаву. Розводить мої ноги, накриваючи мене собою. І стрімко вривається в мою піхву, підриваючи в моїй свідомості чергову наднову.
− Тепер кричи для мене, Ліно, − гарчить, починаючи рухатися.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Підкорись нам, Алекса Адлер», після закриття браузера.