Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Хіба таке можливо?

— Можливо, якщо не дозволяти собі це робити... Колись у мене було багато мрій і більшість з них здавались мені реальними, майже вже здійсненими. А потім… — Злата зітхнула. — Відтоді я боюся мріяти.

— Ти б хотіла створити сім'ю? — несподівано для самого себе поставив він нове питання.

— Артуре… Навіщо ти мене про таке питаєш?

— Тому що я хочу знати, чого ти прагнеш. Можливо, у чомусь наші бажання збігаються.

— А ТИ хочеш? — вона поглянула йому в очі, руки по-зрадницьки починали тремтіти, і вона поклала їх на коліна.

— Дуже хочу. У мене ніколи по-справжньому не було своєї щасливої родини. Батько їздив по заробітках, його майже ніколи не було вдома, а мама не була йому вірною. Коли мені було п'ять років, батьки розлучилися, згодом у кожного утворилася нова сім'я, а я так і залишився між двох вогнів. І не свій, і не чужий. Сам по собі. І я б дуже хотів мати СВОЮ сім'ю.

— В мене теж ніколи не було своєї щасливої родини, — прошепотіла Злата, — була лише мама, а потім її не стало… А батька так ніколи по-справжньому й не було… Були лише дідусь і бабуся.

— То ти б хотіла?

— Так… — серце Злати затріпотіло. — Але навряд чи колись це стане можливим.

— Чому ти так думаєш?

— Я реально оцінюю свою зовнішність і не маю жодних ілюзій стосовно свого майбутнього.

— Наше майбутнє в наших руках. Якщо ти …

— Артуре, не треба. Давай змінимо тему, будь ласка…— Злата благально подивилася йому в очі.

Він відставив напівпорожню тарілку й знову поклав одну руку їй на спину, намагаючись заспокоїти дівчину, іншою накрив її тремтячі руки.

— Вибач, я, мабуть, поспішаю, але мені важливо було знати твоє ставлення до цього питання. І я бачу, що для нас обох це болюча тема. Вибач ще раз, — він поцілував її у скроню.

Хотілося забрати Злату звідси, десь усамітнитися, але не можна. Треба бути на виду, щоб всі бачили, що вони не роблять нічого непристойного. Просто сидять поруч і розмовляють.

Злата пригорнулася до нього, було так добре, що аж лячно. Невже він справді хоче бути з нею? Невже він справді планує з нею спільне майбутнє? Як таке можливо? Який він і яка вона? Так хотілося поринути у ці солодкі мрії, про НАС… Але колись вона вже мріяла, і нічого з того не вийшло.

Їй не можна мріяти. Всі її мрії не здійснюються.