Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

«Та відчепись ти від мене, непорозуміння!»

Дінка відвела руки настирливого типа і відсунулась в сторону, але той наполегливо намагався притягти її до себе, обхопивши пітними долонями, і вона вже шкодувала, що пішла танцювати. Все задоволення було зіпсовано цим перекачаним неандертальцем.

Раптово неандерталець сіпнувся від добрячого стусана в груди і відлетів до протилежного кінця танцполу. Знайомі кліщата схопили Дінку, розгорнули і буквально вдавили її в Доміна. Однією рукою Максим притиснув її в талії, другою вп'явся в стегно і, дивлячись їй прямо в очі, почав рухатися, залучаючи її в цей відвертий і безмовний танець. А які тут ще потрібні слова? Непристойні якось незручно, а пристойними описати все це було просто неможливо.

Дінка не знала, де він навчався, але рухався Домін божественно. Він не просто рухав стегнами, кожен рух був чітким і відпрацьованим. Крок в сторону, рух стегон, крок вперед, рух стегон. Його обличчя було зовсім близько, очі здавалися бездонними, різкий розворот, світ хитнувся, і Дінка схопилася за його шию.

Максим на мить зупинився, і тоді вона зробила те, що давно хотіла — запустила пальці в його темне волосся і стиснула на потилиці, трохи відтягнувши назад. Другу руку поклала йому на стегно, вигнулась, і як в крижану воду пірнула.

Вона підхопила заданий темп і тепер рухалася в одному ритмі з Максимом. Якщо їй вдавалося відсунутися, Макс миттєво реагував і знову вкарбовував її в себе, змушуючи вигинатися ще сильніше.

«Матінко моя, я зараз помру ...» Сьогодні їй сам Господь велів залишатися ночувати прямо тут, на лавці під платаном. Людоньки добрі, хіба це танок? Це чиста фізіологія в самому що не є природному її прояві, і Макс як міг наочно це демонстрував, притискаючись до неї всіма частинами тіла.

«Дивись, який красень! От не була б ти дурепою, вже б мала свої бонуси! » — сплило в голові єхидне. Ти диви, давній приятель прокинувся! Де ж ти раніше був, сердешний? Чого ж не стукнув її зсередини по тім'ячку, щоб вона не лізла на танцпол, адже вони так цнотливо прогулювалися, тримаючись за руки, ну точнісінько як в дитячому садку.

Дінка тонула в виразному погляді сірих очей, дивилась на те, як здіймається грудна клітка під футболкою, згадувала рельєфні, промальовані м'язи, слухала переривчастий подих і з тугою розуміла, що її дихання мало чим відрізняється від Максового, та й загальний стан, якщо чесно, теж.

Раптово він розгорнув її, закарбував в себе на цей раз спиною, хм... і не тільки, і поклавши руки на живіт, як приклеїв до себе.

Музика закінчилася, народ навколо вибухнув оплесками. Дінка завмерла, важко дихаючи, Максим ховав обличчя в її волоссі. Вона на мить зволікла, а потім відкинула голову і притулилась потилицею до його плеча. Він запустив руку їй у волосся, міцніше притиснув до себе і почав дихати глибше, намагаючись відновити дихання.

— Все. Розважили народ, пора і честь знати, — неголосно сказав Домін, схиляючись до її вуха, а насправді ковзнувши губами по шиї. — Зніми цю ганчірку, — він потягнув за парео.

Діна, не дивлячись, розв'язала парео і сунула комусь навмання. Максим повів її до виходу, підхопивши по дорозі рюкзак і босоніжки. Вони йшли мовчки, Дінка потроху приходила до тями і судорожно міркувала, що можна сказати, бо мовчання затягувалося і ставало зовсім колючим і незручним.

— Мовчи, Діна, — раптом хрипко попередив Домін, і вона ахнула про себе, невже він зробився телепатом?

Вони спустились до моря і вийшли на пляж, пустельний і безлюдний, лежаки були зібрані і складені, як листковий торт. Максим стягнув з себе футболку і почав розстібати джинси.

— Макс, ти що, купатись зібрався? —вона постаралась, щоб голос не тремтів. Той кивнув.

— Я спеціально рушник захопив. А плавки не брав, так що вибач. Чи ти зі мною? — він хитнув головою в бік чорніючого моря.

«Дякую, мені по очі вистачило танців».

— Так вода ж градусів п'ятнадцять максимум!

— Якраз те, що потрібно, — Домін дістав рушник, надів його на шию і, анітрохи не бентежачись свого пікантного виду, попрямував до моря. Не зупиняючись, кинув через плече. — Діна, не сиди на гальці, застудишся. Сядь на мої джинси.

«Що ти одвертаєшся, нещастя? Ти коли в останній раз голого мужика бачила? Той раз не беремо, ти в відключці була. А тут такий фактурний хлопець», — заголосив її приятель. Щось він забагато став собі дозволяти. Може, знову з ним посваритися? Раніше просто підколював, а тепер натурально виносить мозок.

Дінка підійшла до самої кромки води. Море тихо шелестіло під ногами, Дінка обожнювала слухати море, вона могла годинами це робити, як і плавати теж могла годинами. Вона обережно ступила в воду і ойкнула, в ноги немов вп'ялися сотні голок. Як же Макс може там ще й плавати? Одне втішало, така вода точно здатна остудити найгарячіші голови.

Діна намагалась не дивитися на Максима, коли той вийшов з води і почав витиратися рушником. І лише коли він застебнув джинси і почав натягувати футболку, підійшла ближче. Макс сів на гальку, схрестивши ноги і запалив, але тільки Дінка зібралася сісти поряд, заперечливо підняв долоні.

— Або мені на руки, або стій, де стоїш. Діна, галька холодна, ти й так босоніж.

— На підборах я тут переламаю собі ноги. А на рюкзак сісти можна?

Домін милостиво дозволив, і Дінка сіла поруч. Вона крадькома розглядала його і думала, як він їй подобається. Все в ньому подобається. Навіть крапля, що стікає з темного волосся по скроні. Вона уявила, як обережно вбирає губами цю краплю, солону на смак, а потім ковзає замість неї вниз по вилиці до міцної шиї. Це ж він тепер скрізь такий солоний...

Похитала головою, проганяючи думки. Треба про щось говорити, а то в голову казна-що лізе.

— Максе, а ти звідки так добре танцюєш?

Він посміхнувся.

— А ти?

— На танці ходила до сьомого класу, — Дінка зіщулилася, від моря тягнуло відчутною прохолодою. Макс помітив і піднявся, допомагаючи їй встати.