Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

— Не можете ви так просто на гонках з'явитися, — зглянувся до пояснень Кестірон, бачачи, що дівчину не переконати, — тебе, Ласті, відразу на участь спровокують. Сам знаєш, хто в цей раз заявлений і мітить в переможці.

— Ерльханц, — виплюнув чуже ім'я дракон.

— Ані я, ані Заран в гонках взяти участь не можемо. Це відразу ж додасть їм офіційного статусу. Фесті зараз зайнятий, йому точно не до гонок, а вас я не відпущу. Навіть якщо і виживете, то поразка дорого нам обійдеться.

— А гонки дуже складні? — поцікавилась Риль, малюючи пальцем на столі візерунок.

— Спочатку гонки були найкращим варіантом для іспиту злітаності пар дракон-асхалут. Потім ми пересіли на гронів, але гонки не зникли. Вони лише набулти нелегального статусу. Щорічно на них хтось калічиться. І найчастіше гинуть, сама розумієш, не дракони, — Заран гірко посміхнувся. Риль співчутливо подивилася на асхалута. Видно, що за своїх підопічних він переживає по-справжньому. Молодець, зміг утримати молодших братів у гідному положенні, і з асхалутамі хоч якось, але рахуються.

— Значить, у гонках використовують обидва види магії, — задумливо промовила дівчина.

— Так, в цьому їх особливість. Але досить про гонки. Краще вирішимо, що робити поки що ось з цим, — і Кестірон вказав на чорний мішок, що лежав на столі.

— Заберу-но я його в лабораторію, — піднявся Заран, — є у мене пара тямущих хіміків, може, зрозуміють, що це за погань.

— Чому твої, а не наші? — скинувся Ластіран.

— Тому що якщо на цю гидоту ловили драконів, то не варто вам її досліджувати. А маг її не боявся, раз зберігав в звичайному мішку.

— Але я не відчув ніякої небезпеки, — розгублено зізнався дракон, — навпаки, запах був приємним.

— Можливо, все можливо, — Заран зник за дверима. Слідом пішов і Кестірон, пославшись на якусь справу.

— Ласті, а Ласті, — дракон здригнувся від ласкавого голосу дівчини, — ти ж знаєш, я — маг і дуже люблю літати, а ти — найсильніший і найшвидший з драконів. Ми — чудова пара!

Найсильніший і найшвидший відповів недовірливим поглядом, з побоюванням покосився на усміхнену Риль.

— Що ти хочеш? — запитав Ластіран, прекрасно розуміючи, що зараз не може відмовити дівчині ні в чому. Відмова зруйнувала би той міст, який вона почала будувати. Нехай кривий і хиткий, але перша дошка на нього покладена.

— Коли гонки?

— Через два дні. Але перемогти буде нелегко, майже неможливо. Пари тренуються роками, а у нас всього два дні.

— У нас піде ще два дні даремно, — жорстко відрізала Риль, — і немає іншого швидкого шляху знайти вашого зрадника. Він, швидше за все, молодий, азартний. Влада його поки не сильно приваблює. Що може штовхнути одного з вас на зраду?

— Щось нове, — задумливо відповів Ластіран, — його можна приманити чимось незвичайним, дивовижним.

— Якщо так, то зрадник не пропустить гонку. Він явно любитель подібних розваг.

— Ні, не можу, — похитав головою дракон, немов струшуючи з себе безумство, — ти можеш загинути, я не стану ризикувати твоїм життям.

Риль невдоволено насупилася. У неї тільки один шанс переконати братика брати участь в гонках. Пара днів і дракон оговтається, і тоді про маніпуляції можна забути. Поки ж почуття провини затуманює його розум.

— Ми будемо ризикувати НАШИМИ життями, щоб знайти зрадника ТВОГО народу, — дівчина била в найбільш вразливі місця дракона — почуття відповідальності перед своїми. — Ти зможеш прочитати його пам'ять?

Риль раніше не цікавилася наявністю техніки читання свідомості у драконів. У магістраті подібним займалися кілька фахівців, кожен був на особливому контролі, а сама методика була заборонена для широкого розповсюдження.

— Це не та проблема, про яку тобі потрібно турбуватися, — розпливчасто відповів Ласті. — Ім'я вашого мага з його пам'яті я повідомлю.

Ось і чудово. Відповівши на її питання, дракон сам не помітив, як погодився на участь у гонках.

— Пропоную подивитися трасу і підготуватися.

Дракон невдоволено загарчав. Перший раз в житті жінка ставила його перед настільки важким вибором. Відмова остаточно вб'є її довіру до нього, залишивши тільки ненависть, а згода — може вбити їх самих.

— Май на увазі, тренувати буду всерйоз. Ще пошкодуєш, що погодилася, — видихнув він нарешті.

Тарк спустився вниз. У таверні стало ще жвавіше. Погляд вихопив столик, що розмістився в кутку. Він був повністю заставлений тарілочками з їжею. У центрі гордовито височіли вкриті золотистими шкоринками шматки м'яса. І за всією цією пишнотою сиділа самотня чоловіча постать, прихована в тіні. На світлі миготіли лише руки, одягнені в фіолетові рукава сорочки. Озброєні ножем і виделкою, руки методично спустошували вміст тарілок.

Зацікавившись, Тарк ступив вперед, так, щоб світло падало на обличчя невідомого. Бонас зосереджено жував соковитий пиріжок. Маг лише похитав головою, схоже, метр ці дні голодував, бач, як щелепи працюють, або у нього просто драконячий апетит. По світах багато ходило байок про лускатих ненажер. Тарк навіть перейшов на магічний зір — ні, людина, але жере, як справжній дракон.

— Добрий вечір, Бонасе.

— А, наш відважний юний командир, — благодушно посміхнувся маг, роблячи жест, — прошу, прошу. Складіть мені компанію.

— Дякую, я щойно повечеряв з хлопцями.

— Розумію, команда, єдиний дух, так би мовити. Як просувається ваше розслідування?

— А ваше? — відповів запитанням на запитання командир.

— Моє? — маг недобре примружився, — в Елькаруті, місті драконів, ходить багато різних чуток. Кажуть про нову іграшку, яку ящірки притягли здалеку. Гніздо Регірмаф з нею носиться. Навіщо вона їм, неважко здогадатися, тільки не знаю, хто на неї претендує, молодший або всі троє?

— Звідки такі подробиці, метре? — оманливо спокійним тоном поцікавився Тарк.

— Я ж не питаю вас, лейсере, чому сім'я досі не в курсі долі драконячої улюблениці? Адже пошуки молодшої сім'ї Ласаро ще не припинені. Як же звуть цю милу крихітку? Еріліела? Точно, Еріліела. Кумедне ім'я, чи не так?

Тарк стиснув зуби так, що щелепи занили. Н-да, маг — не дурень. Швидко ж він Риль вирахував. З яким задоволенням він вмочив би цього шановного метра мордою он в ту коричневу мисочку з соусом. Зневажливе ставлення до себе Тарк готовий знести, аби від присутності Бонаса був зиск. А ось вульгарні натяки щодо Риль — це вже занадто.

— Боюся, метре, ви занадто захоплюєтесь жінками і плітками.

— А ви, емзесповці, як завжди, занадто багато на себе берете! Вирішили зіграти з ящірками в їхню гру? Боюся, вас чекає суцільне розчарування. Дівчинку вам не витягти, навіть якщо виконаєте всі їхні умови. Ці ніколи не відпускають свою здобич, інстинкти, знаєте. А пограти люблять.

Бонас відкинувся на спинку стільця, зробив